Історія про дві ялинки
У лісі виросли дві молоді ялинки. Одна була неймовірно гарна: струнка, висока, з пишною хвоєю від верхівки до землі. А друга зовсім негарна: кривий стовбур та обідрані гілки, які хаотично стирчали в різні боки.
Красуня дуже собою гордилася та вважала себе найкращою у світі.
Коли настала зима, до лісу приїхали чоловіки заготовляти дрова та зрубали негарну ялинку. Гарна ялинка подивилася на неї та злорадно сказала:
— Я так і знала, що вони тебе зрубають! Мене ніхто й пальцем не зачепить, адже я — прикраса всього лісу!
— Поживемо – побачимо, – відповіла негарна ялинка.
— Час покаже.
Через деякий час після новорічних свят, ялинки зустрілися на смітнику. Красуня плакала та скаржилася, що її таку гарну використали й викинули, як всіх інших на смітник.
А інша їй відповіла:
— Даремно ти сердишся. Ти повинна була передбачити це. Немає на світі нічого приємнішого, благороднішого, як стати в пригоді на користь іншим. Твоя доля сумна тому, що тобі довелося розчаруватися. Ти так високо думала про себе, так була зачарована своєю красою, що, коли надії не справдилися, ти розчарувалася і засмутилася. Я ж намагаюся обмірковувати все і розумію, що повинно бути, а чого не може трапитися. Мені не доводиться так гірко розчаровуватися, тому я і щаслива.
— Ти? Щаслива? Ти, потворна, лежиш на смітнику, — і щаслива? — закричала красуня.
— Так, — спокійно продовжувала кострубата ялинка.
— Відтоді, як мене зрубали, я не переставала бути корисною. Мене поставили як вказівник біля дороги. Я разом з іншими вказувала людям шлях, відчувала себе щасливою, а зараз щасливіша ще більше.
— Це чому ж? — з недовірою запитала красива ялинка.
— Повз нас ходило багато людей, але один хлопчик кожного разу зупинявся відпочивати біля мене. Кожен день я стежила за ним, як він ішов з міста, чекала, коли він дійде до мене, щоб відпочити з дороги. Ми звикли один до одного, подружилися. Я бачила його усмішку, раділа зустрічі з ним. Я була щаслива.
— Як би мені хотілося бути на твоєму місці! До чого мені тепер моя краса? Та й раніше вона нікому не була корисна…
— Подивися! — перебила її кострубата ялинка.
— Ось йде батько того хлопчика!
Чоловік, побачивши обидві ялинки, сказав: «Ось добре. Цілих дві. Вистачить, мабуть, піч напалити».
У будинку, куди їх принесли, кілька днів не опалювалося. Хлопчик, хворий, лежав у ліжку.
— Ось зараз тепло буде, — сказав батько, обрубуючи гілки з красивої ялинки. І кострубата подруга почула, як красуня прошелестіла:
— Нарешті, нарешті і я щаслива!
- Історія про те, як правильно загадувати бажання на Новий рік
