синдром дефіциту уваги

Не тільки у дітей: синдром дефіциту уваги та гіперактивність буває і в дорослих!

Якщо ви думаєте, що синдром дефіциту уваги та гіперактивність – суто дитячий діагноз, то це не так. У дорослих цей розлад також зустрічається. Які його симптоми?

Якщо ви думаєте, що синдром дефіциту уваги та гіперактивність – суто дитячий діагноз, то це не так. У дорослих цей діагноз також зустрічається. Згідно з результатами досліджень, цей розлад є м майже у 5% дорослого населення. Але дорослі люди часто ігнорують симптоми синдрому і не звертаються по допомогу до спеціалістів. Як розпізнати синдром дефіциту уваги і гіперактивність у дорослої людини, які його симптоми і хто у групі ризику, розповідає психолог Андрій Савенко.

Хто у групі ризику

Вважається, що синдром дефіциту уваги не виникає відокремлено у дорослої людини, а переходить з нею з дитинства. Тобто, якщо дитина мала такий діагноз, то вона може залишитися з ним і в дорослому віці. Якщо ж діагнозу не було, то у дорослого він не з’явиться. Як правило, СДУГ діагностують у дітей віком від трьох до семи років. Ставлять його на основі трьох симптомів –

  1. проблеми з концентрацією та увагою,
  2. підвищена збудливість та рухова активність,
  3. імпульсивна поведінка.

У дорослому віці, як правило, надмірна рухова активність зникає, а от проблеми з імпульсивністю та концентрацією залишаються, хоч і стають менш вираженими.

Симптоми синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дорослих

  • Слабка організованість.
  • Нездатність завершити розпочате, такі люди часто беруться багато справ одночасно, хапаються за все поспіль, але не доводять до кінця.
  • Відсутність концентрації, неуважність до деталей та дрібниць.
  • Розсіяність і забудькуватість (постійно все гублять, забувають, не пам’ятають, куди поклали речі тощо).
  • Надмірна балакучість, нездатність мовчати навіть тоді, коли це необхідно.
  • Підвищена дратівливість та хвилювання.
  • Перепади настрою та запальність.
  • Низька стійкість до стресу та нездатність впоратися з ним.
  • Схильність перебивати інших, і водночас нездатність відповідати по суті на поставлені питання.
  • Ризикована поведінка, що наражає на небезпеку себе і оточуючих (наприклад, екстремальне кермування).

Такі симптоми не можуть бути підставою для постановки кінцевого діагнозу, тому що необхідно враховувати анамнез – чи був СДУГ у дитинстві, чи був такий розлад у родичів, проблеми з нервовою системою, недоношеність та народження з низькою масою тіла, згубні звички матері під час вагітності тощо.

Зрозуміло, всі ці ознаки негативно впливають на звичайне життя людини, на всі його сфери. При цьому разом із СДУГ у дорослих людей часто розвиваються супутні розлади – депресія, тривожний розлад тощо.

 

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook