Два шматочки хліба, а між ними – цілий світ смаків. Сендвіч давно перестав бути просто швидким перекусом: у Франції його запікають під сирною скоринкою, у В’єтнамі наповнюють пряним м’ясом і маринованими овочами, а в Японії готують із ніжною яєчною начинкою. До Дня сендвіча, який відзначають 3 листопада, розповідаємо історію цієї страви, знайомимо з її національними різновидами та ділимося рецептами.

Чи замислювалися ви, скільки різних страв можна приготувати, якщо взяти звичайний хліб і покласти між двома скибками щось смачне? Відповідь – практично безліч. Адже сендвіч може бути холодним або гарячим, м’ясним чи овочевим, солодким, хрустким, багатошаровим і навіть таким, який доводиться їсти ножем та виделкою.

3 листопада у США відзначають Національний день сендвіча. Це неофіційне гастрономічне свято пов’язують із днем народження Джона Монтегю, четвертого графа Сендвіча, якому страва завдячує своєю сучасною англійською назвою.

Але чи справді один англійський аристократ винайшов те, що сьогодні їдять мільйони людей у різних куточках світу?

Граф, карти та шматок м’яса: як з’явився сендвіч

За найвідомішою легендою, у XVIII столітті англійський аристократ Джон Монтегю настільки захоплювався картярською грою, що не бажав залишати стіл навіть заради вечері. Тоді він попросив слугу принести шматок м’яса між двома скибками хліба. Таку їжу можна було тримати однією рукою, не бруднити пальців і продовжувати грати.

Ідея нібито сподобалася іншим гравцям, які почали замовляти собі те саме, що й граф Сендвіч. Згодом його титул перетворився на назву страви.

Історія красива, але дослідники ставляться до неї обережно. Біографи Монтегю припускають, що він міг замовляти таку їжу не за картярським, а за робочим столом, оскільки багато часу присвячував державним справам.

Водночас достеменно відомо, що слово sandwich у кулінарному значенні вживали вже у XVIII столітті. Одну з ранніх письмових згадок залишив історик Едвард Гіббон у щоденнику 1762 року.

А ось сама ідея загортати начинку в хліб або класти її між шматочками тіста значно старіша. Подібні способи споживання їжі існували в різних культурах задовго до англійського графа.

Наприклад, у єврейській традиції зберігся звичай поєднувати мацу з гіркими травами, який пов’язують із давнім мудрецем Гіллелем. Це один із ранніх прикладів страви, побудованої за принципом «хліб і начинка».

Отже, Монтегю навряд чи винайшов саму ідею сендвіча. Проте саме з його титулом пов’язане поширення назви, яка згодом стала міжнародною.

Сендвіч чи бутерброд: у чому різниця

У повсякденному мовленні ці слова часто використовують як синоніми, хоча між ними є певна відмінність.

• Бутерброд у звичному для українців розумінні – це переважно одна скибка хліба з маслом, сиром, ковбасою, рибою або іншою начинкою зверху.
• Класичний сендвіч складається з двох шматочків хліба, між якими розміщують начинку. Однак у світовій кулінарії поняття сендвіча ширше: існують відкриті сендвічі, варіанти в булочках, багетах, піті та іншому хлібі.

А чи можна вважати сендвічем шаурму? У широкому гастрономічному розумінні – так, адже м’ясо й овочі подають у хлібній основі. Проте в багатьох кулінарних класифікаціях шаурму виділяють в окрему категорію страв, загорнутих у лаваш або інший плаский хліб.

Єдиного універсального визначення для всіх кухонь не існує. І це, мабуть, одна з причин неймовірного різноманіття сендвічів.

Радимо також приготувати:

• Домашні бургери. Рецепт пухнастого тіста для булочок і начинки
• Бургер: історія найпопулярнішої страви у світі

Навколо світу між двома шматочками хліба

Франція: крок-месьє та крок-мадам

Французи перетворили звичайний гарячий бутерброд на страву, яку подають у кафе.

Крок-месьє (croque-monsieur) – це підсмажений сендвіч із шинкою та сиром, часто із соусом бешамель. Сир розплавляється, хліб стає золотавим, а всередині залишається ніжна начинка.

Якщо зверху додати смажене яйце, вийде крок-мадам (croque-madame). Такі сендвічі можна зустріти у французьких бістро як самостійну страву.

Італія: паніно

Італійське слово panino буквально означає невеликий хлібець або булочку, а panini – форма множини.

Італійські паніно готують із чіабати, фокачі або іншого хліба. Начинкою можуть бути моцарела, помідори, прошуто, овочі, рукола та песто.

За межами Італії словом «паніні» часто називають саме гарячі пресовані сендвічі зі смугастою скоринкою від гриля.

В’єтнам: бань мі

Бань мі (bánh mì) – одна з найцікавіших історій кулінарного поєднання різних культур.

У його основі – хрусткий багет, який поширився у В’єтнамі під впливом французької колоніальної кухні. Проте начинка перетворила його на самобутню в’єтнамську страву.

До багета кладуть м’ясо, паштет, мариновану моркву й дайкон, огірки, кінзу, перець чилі та соуси. Поєднання хрусткого хліба, соковитого м’яса, кислоти маринованих овочів і свіжих трав створює характерний смак бань мі.

Японія: тамаго-сандо та кацу-сандо

Японські сендвічі часто готують із надзвичайно м’якого білого молочного хліба сьокупан.

Тамаго-сандо (tamago sando) – сендвіч із ніжною яєчною начинкою, зазвичай із подрібнених варених яєць та майонезу.

Кацу-сандо (katsu sando) – ситніший варіант із хрусткою м’ясною котлетою або відбивною в паніруванні, доповненою соусом. Обидва різновиди можна знайти в японських магазинах готової їжі та кафе.

Іспанія: бокадільйо

Іспанський bocadillo – сендвіч на основі розрізаного багета або подібного хліба.

Усередині можуть бути хамон, сир, тунець, смажений перець або традиційний іспанський омлет – тортилья де пататас.

На відміну від багатьох багатошарових американських сендвічів, бокадільйо нерідко має досить просту начинку, де головну роль відіграє якість продуктів.

США: клаб-сендвіч

Американський клаб-сендвіч (club sandwich) легко впізнати за трикутною формою та кількома шарами.

Його часто готують із трьох скибок підсмаженого тостового хліба, між якими розташовують курятину або індичку, бекон, листя салату, помідори та майонез.

У ресторанах його нерідко закріплюють дерев’яними шпажками й подають із картоплею фрі.

Данія: смореброд

Данський smørrebrød – це відкритий сендвіч на житньому хлібі, який часто подають як повноцінну обідню страву.

Для начинки використовують оселедець, яйця, креветки, печену яловичину, овочі, зелень і різноманітні соуси.

Смореброд показує, що сендвіч зовсім не обов’язково має бути закритим двома скибками хліба. Іноді одна скибка стає основою для справжньої кулінарної композиції.

Радимо також прочитати: Цікаві ідеї закусок на святковий стіл на Різдво і Новий рік

Чотири сендвічі з різних країн, які можна приготувати вдома

Для знайомства зі світовими сендвічами не потрібно купувати екзотичних продуктів. Більшість інгредієнтів можна знайти у звичайному супермаркеті, а деякі – у власному холодильнику.

Французький крок-месьє із сиром і шинкою

• 4 скибки тостового хліба, 80 г шинки, 80 г твердого сиру, 20 г вершкового масла, 100 мл молока, 10 г борошна, 1 чайна ложка гірчиці, сіль і мускатний горіх до смаку.

Розтопити на невеликій сковороді половину масла, додати борошно й перемішати. Поступово влити молоко, постійно помішуючи, поки соус не загусне. Додати сіль і дрібку мускатного горіха.

Злегка підсмажити хліб. Дві скибки змастити гірчицею, викласти шинку та частину натертого сиру. Накрити іншими скибками. Зверху розподілити соус і решту сиру.

Запікати в духовці за температури 200 °C приблизно 8–10 хвилин, доки сир не розплавиться й не утвориться рум’яна скоринка. Для варіанта крок-мадам додати зверху окремо приготоване яйце.

Японський тамаго-сандо з яйцем

• 4 скибки м’якого білого хліба, 3 яйця, 2 столові ложки майонезу, 1 чайна ложка вершкового масла, 1 чайна ложка молока, сіль і перець до смаку.

Відварити яйця круто, охолодити й очистити від шкаралупи. Розім’яти виделкою, додати майонез, молоко, сіль і перець, ретельно перемішати до ніжної консистенції.

Тонко змастити хліб вершковим маслом. Розподілити яєчну начинку між двома скибками, накрити іншими. Злегка притиснути, за бажанням зрізати скоринки й розрізати кожен сендвіч навпіл.

Для японського варіанта особливо важливий м’який хліб, тому підсмажувати його не потрібно.

В’єтнамський бань мі з куркою та маринованими овочами

• 2 невеликі багети, 250 г курячого філе, 1 морквина, 100 г дайкону або редьки, 1 свіжий огірок, 2 столові ложки майонезу, 2 столові ложки рисового або яблучного оцту, 1 столова ложка цукру, 1 столова ложка соєвого соусу, 1 столова ложка олії, кілька гілочок кінзи, перець чилі та сіль до смаку.

Нарізати моркву й дайкон тонкою соломкою, змішати з оцтом, цукром і невеликою кількістю солі. Залишити маринуватися приблизно на 20 хвилин.

Куряче філе нарізати тонкими шматочками, додати соєвий соус і обсмажити на олії до повної готовності. Огірок нарізати довгими смужками.

Розрізати багети вздовж, не дорізаючи до кінця. Змастити внутрішню частину майонезом, викласти курятину, злегка відтиснуті мариновані овочі, огірок, кінзу та за бажанням перець чилі.

Подавати відразу, щоб багет залишався хрустким.

Італійське паніно з моцарелою, помідорами та песто

• 2 невеликі булочки чіабати, 125 г моцарели, 1 великий помідор, 2 столові ложки соусу песто, кілька листочків базиліку, 1 чайна ложка оливкової олії, сіль до смаку.

Розрізати чіабату вздовж. Змастити внутрішню частину соусом песто, викласти тонко нарізану моцарелу, помідори та листочки базиліку. За потреби трохи посолити.

Закрити сендвічі, злегка змастити зовні оливковою олією та підсмажити на грилі або сухій сковороді під невеликим пресом, доки хліб не стане хрустким, а сир не почне плавитися.

Подавати гарячими.

Секрети смачного сендвіча: що варто запам’ятати

Хороший сендвіч – це не обов’язково дорогі продукти. Значно важливіше правильно поєднати текстури та смаки.

• Хліб має відповідати начинці. Для ніжного яєчного сендвіча краще підійде м’який тостовий хліб, для соковитої м’ясної начинки – багет або чіабата, а для відкритого сендвіча з оселедцем – щільний житній хліб.
• Не варто перевантажувати начинку соусом. Якщо використовуєте соковиті помідори, огірки або мариновані овочі, можна покласти між ними й хлібом листя салату чи тонкий шар масла, щоб сповільнити розмокання.
• Сендвіч, який берете на роботу або в дорогу, краще збирати з охолоджених інгредієнтів і зберігати в холодильнику. Особливо це стосується начинок із м’ясом, яйцями та молочними продуктами.

А який сендвіч можна назвати українським?

В українській кухні давно існує традиція їсти хліб із салом, сиром, оселедцем, печеним м’ясом, овочами та різноманітними намазками.

Хоча такі страви звично називають бутербродами або канапками, принцип їхнього приготування дуже близький до світової культури сендвічів.

Тому сучасний сендвіч в українському стилі цілком можна приготувати з житнього хліба, печеного буряка, бринзи, маринованої цибулі та зелені. Або з домашньої шинки, хрону й квашеного огірка.

Це вже не історичні рецепти, а сучасні авторські поєднання, які використовують добре знайомі українцям продукти.

І, мабуть, саме в цьому головний секрет популярності сендвіча. Йому не потрібен складний рецепт чи особливий привід. Достатньо взяти хліб, додати улюблену начинку і створити власну версію страви, яка має багатовікову історію.

Радимо також прочитати: Що таке «метод сендвіча» і як він допоможе змінити поведінку дитини