Коли ми заходимо до храму, часто першим жестом стає запалювання свічки. Хтось робить це за звичкою, хтось — «щоби було», а для когось це тиха розмова з Богом про найбільш болюче чи найдорожче. Але мало хто усвідомлює справжнє значення цієї дії.

Звідки прийшла традиція запалювати свічки

Звичай ставити свічки разом із християнською вірою прийшов до нас із Візантії. У перших християн для світла під час богослужінь і молитви запалювали лампади та свічки. Але дуже швидко світло перестало бути лише практичною необхідністю і набуло символічного значення.

«Ми використовуємо світильники не для того, щоб розвіювати морок ночі, але щоб зобразити через це Христа – Світло нестворене», — свідчив Тертуліан (ІІ ст.).

Тобто свічка — це образ Світла Христа, який осяює серце й розум людини.

«Свічка в храмі — це не просто вогник, а знак нашого прагнення до Бога, нашого бажання бути поруч із Ним», — пояснює прот. Сергій Лучанін, кандидат богословських наук, настоятель Св. Воскресенської парафії м. Рівного (Новий Двір).

Свічка — це жертва і дар

Свічка символізує маленьку добровільну жертву, яку людина приносить Богу.

Це не питання вартості чи розміру. Це не «плата за молитву» і не «обов’язковий ритуал». Це жест любові та вдячності.

«Жертва — це те, що людина приносить, не очікуючи нічого взамін. І тільки тоді вона приємна Богові, коли йде від щирого серця», — пояснює священник.

Саме тому неважливо, чи свічка велика і дорога, чи маленька — важливим є серце того, хто її ставить.

Радимо також прочитати: Чому гасне або “плаче” церковна свічка?

Куди ставлять свічки

Традиційно:

• За здоров’я, за себе або близьких — перед іконами Спасителя, Богородиці або святих.

• За спочилих — на кануні, спеціальному столі з хрестом.

При цьому свічка не «робить» молитву замість людини. Вона лише супроводжує її, підсилює внутрішнє звернення до Бога.

Що важливо НЕ робити з церковними свічками

Буває, що підсвічник біля ікони повністю заповнений. У такому разі не варто гасити чужу свічку, аби поставити свою. Можна знайти інше місце або зробити це пізніше.

І не хвилюйтеся, якщо вашу свічку загасили раніше, ніж вона догоріла: важливим є сам жест і намір: жертва вже була принесена Богові, і Він її прийняв.

Так само не слід перейматися різними «прикметами»: що свічку обов’язково треба ставити лише правою рукою, або що її згасання передбачає нещастя, чи що розплавляти основу для кращої стійкості — гріх. Усе це лише забобони, які не мають нічого спільного з християнською вірою і народжуються з недовіри до Господа.

У народі існує багато забобонів, пов’язаних з церковними свічками. Усе це не має жодного стосунку до християнської віри.

«Не слід перетворювати свічку на магічний предмет. Якщо немає любові, довіри і молитви — свічка не має значення», — підкреслює прот. Сергій Лучанін.

Чому важливо купувати свічки саме в храмі

Це не про «комерцію». Свічки, що продаються в храмі, освячуються і є частиною спільної жертви громади Богові. Тому приносити куплені деінде свічки — недоцільно.

У цьому є глибока духовна логіка: те, що ми приносимо Богові, ми маємо приносити саме Йому, а не «десь купити, а тут поставити».

Радимо також прочитати: Десять фактів про ангелів, яких ви не знали, – зі слів священника