Кухня Смачна історія

Найкраща птиця – ковбаса! Цікаві факти про ковбасу

Ковбасу люблять в усьому світі. Але тільки в Україні є приказка: за шмат ковбаси душу продаси. Тому що ковбаса – це смачно. І це факт. Але про ковбасу є ще дуже багато цікавих фактів!

Багато суперечок викликає походження назви «ковбаса». Одні дослідники запевняють, що це слово походить із тюркських мов – kul basti – смажене м’ясо. Хоча є давній слов’янський відповідник – ковбик – шлунок. Цим словом називали страву, яка була по суті бабусею сучасної ковбаси: шлунок, начинений відвареними шматочками м’яса та сала.

Майже до кінця ХІХ століття при приготуванні домашньої ковбаси використовували не дорогий привізний перець, а зерна гірчиці. Ця традиція збереглася і донині.

У деяких районах Полісся здавна готували (та й зараз готують) сиров’ялену ковбасу «мацик». Шматки свинини та сала приправляють сіллю, спеціями, складають у свинячий сечовий міхур і підвішують на горищі на декілька місяців. За час в’ялення мацик набуває своєрідного пікантного запаху та смаку.

Ковбаса була бажаним подарунком для колядників і часто ставала «героїнею» колядок:

Кедь маєш дівку, шли по горівку, горівку
Горівки пити, ковбаси їсти, ой їсти, дай Боже.
Горі дошками за ковбасками, дай Боже.
Попід небеса ішла ковбаса, ковбаса.
А трохи знижка летіла кишка, ой кишка.
Та як летіли, дуже упріли, упріли,
Дуже упріли, на банту сіли, ой сіли.
Ой кишка каже: – Я май ситніша, ситніша,
Ковбаса каже: – Я май славніша, славніша.

Або:

Коляда, коляда
На поличку погляда.
Там ковбаси лежать,
Вони в шанічку біжать.
Дай, бабо, ковбасу –
Літом коней попасу.
Не даси ковбаси –
Хоть сама паси.

І ще:

Колядую – дую,
Колядую – дую,
Ковбасу чую,
А ще, мамо,
Дайте сала.
Сало велике,
Тягну за лико.
Лико порвалось,
Сало зосталось.
Добрий вечір!

Найбільший у світі пам’ятник ковбасі стоїть у канадському місті Мандер. У чому секрет? У тому, що більшість населення цього міста – етнічні українці.

У Берліні є цілий музей, присвячений ковбасі.
Заклад є інтерактивним – є в ньому диван з ковбаси, ароматні станції, камери з прянощами і їстівні інсталяції, які не тільки можна, а й треба куштувати.

Також у Німеччині є «Ковбасна академія», де кожен студент стає професійним дегустатором. Тут навчають мистецтву підбирати приправи і напої до певного сорту ковбас.