Хороших дівчаток дуже люблять дорослі. Вихователі в дитячому садку, батьки, вчителі початкових класів. Скажеш хорошій дівчинці доїсти до кінця суп чи кашу – вона доїдає, давлячись, аби не засмутити дорослих. А потім, у дорослому житті, не розуміє, звідки у неї зайва вага та звичка їсти більше, ніж потрібно тілу. Та не відчуває вона своє тіло, не навчена. Зате навчена заглядати в очі виховательці: я сита, чи ще ні?
Хороша дівчинка не грубіянить дорослим. Не говорить з ними не ввічливо, і навіть на рівних не говорить: тільки посміхається, підтакує і слухається. А коли в 14-15 років до неї з хтивоюї посмішкою починає притискатися дорослий дядько, дівчинка навіть не може відповісти – не має досвіду. Так і терпить в жаху, і багато ще буде терпіти там, де треба твердо і голосно сказати: прибери руки негайно!
Хороша дівчинка вчиться на відмінно. Нижча оцінка для неї – трагедія. За роки навчання вона так звикає орієнтуватися на оцінки інших, що й далі за звичкою живе в нервовому очікуванні: як мене оцінюють? Що про мене говорять? Чи всі вважають мене хорошою? Дівчинка хоче отримувати від світу відмінні оцінки, як у школі. Але дорослий світ влаштований інакше, він скупий на похвалу і щедрий на стусани. Дівчинка страждає і п’є заспокійливе, якщо не щось міцніше.
Хороша дівчинка намагається бути зручною для довколишніх, найзручнішою, зручнішою, ніж розношені домашні тапочки. Догоджає, піклується, жертвує собою. Ось тільки жертви ці часто не тільки не цінують, а й вважають ознакою слабкості. І користуються ними, не соромлячись. Скільки хороших, порядних дівчаток, вихованих в ідеалах жертовності, отримують в чоловіки нероб, дармоїдів та альфонсів. А ті, не соромлячись, їдуть на дружинах, та ще й батогом поганяють.
Хороша дівчинка привчена терпіти. Не відволікати дорослих від важливих справ своїми дріб’язковими проблемами. Слухняно чекати, коли на неї звернуть увагу. Вона так звикає терпіти, що це стає її другою натурою, способом життя – знаходити страждання навіть там, де його немає. Навіть диван собі новий купити дівчинка не може роками, просто не помічає того, як ниє у неї спина і шия від незручного спального місця. Просто звиклася зі стражданням, як з необхідністю.
Мати хороших дітей – дуже зручно для дорослих. Хороші діти, як квіти в горщиках, розставлені на підвіконні, радують око. Але для життя бути «хорошим», на жаль, дуже погано. Від «хорошості» потім доводиться довго та з зусиллям позбавлятися. Так що краще хай вже вони не будуть зручними. Зате будуть сміливими, які вміють за себе постояти, знаючими свої бажання, потреби та кордони. Хай звикають оцінювати себе самі, а не заглядати в очі вчителям. Хай, якщо потрібно, грубіянять та дають здачі. Хай не будуть хорошими. Хай будуть щасливими …
Автор: Морена Морана
