Коли тебе люблять в твої нестерпно безглузді часи – це безцінно …
Люблять, а не терплять, і не перечікують стану …
Не знецінюють того, що позбавило тебе сил …
Говорять, коли є можливість …
Обіймають, коли є потреба …
І просто сідають поруч, щоб підтримати, не дістаючи розпитуванням, і не обтяжуючи великою активністю …
Тому що це теж взаємність …
Прийняти людину навіть тоді, коли вона сама себе не приймає, і мало на що здатна в плані віддачі …
Це тимчасово, але і це боляче …
Часом нестерпно …
Найкраще, що я чула у своєму житті на рівні глибинної близькості, зовсім не містило тих самих, заповітних, але занадто обтріпаних на вітрі життя слів …
Людина просто сказала: Я відчув, як тобі боляче, і обійняв, щоб забрати хоча б половину … і через хвилину ти відкрила очі …
Ми близькі не тоді, коли спимо в одному ліжку…
Ми близькі, коли знаходимося в одному емоційному просторі …
І коли потрібні один одному не тільки на високому градусі своїх можливостей …
Просто потрібні …
Автор : Ліля Град
