Кілька десятків тисяч років тому на території сучасної України вирувало життя. Учені-археологи знайшли поселення древніх людей, записи нот, прикраси з орнаментами з кісток мамута, перші у світі музичні інструменти. Це місце має назву Мізинська стоянка і розташоване на Чернігівщині у селі Мізин (Мезин).
20 тисяч років тому на території України вирувало життя
Мізинська стоянка — одна з найвизначніших археологічних пам’яток пізнього палеоліту в історії не лише України та Європи, а й світу. Її дослідження дозволило відкрити нову для науки історичну культуру кроманьйонців європеоїдного типу, які двадцять тисяч років тому населяли наші землі. Археологи класифікують мізинську культуру як ранню мадленьську культуру.
Стоянка розташована на Сіверщині, поблизу села Мізин, Коропського району, Чернігівської області. Мізинська стоянка датується віком близько 18 000 років до н.е. Однією з найхарактерніших особливостей діяльності носіїв культури стали неймовірно талановиті вироби з кісток мамута (мамонта) та перші відомі у світі орнаменти та символи, нанесені на вироби. Також з кісток мамонтів споруджували житла.
Тут археологи знайшли перший у світі ансамбль музичних інструментів, браслети з кісток мамута, на яких, як вважають дослідники, вирізані перший зафіксований календар та ще низка неймовірних знахідок. Унікальні скульптурні фігурки з бивня мамонта – стилізовані жіночі статуетки і фігурки тварин, покриті меандром – вчені вважають найдавнішими прототипами іграшки.
Відкриття стоянки відбулося восени 1907. На подвір’ї місцевого мешканця знайшли великі кістки. Звістка зацікавила археологів, невдовзі тут розкопали поселення древніх людей – кроманьйонців доби пізнього палеоліту.
Сім загублених скарбів, які ще можна відкопати на території України
Історія відкриття Мізинської стоянки
Влітку 1907 року над селом Мізин, що на Чернігівщині, пронеслась дуже сильна гроза. Зранку дядько Сисой вийшов з хати і остовпів. Городу не було: усе покрило шаром глини, а поряд утворилася велика яма. Підійти він побоявся. Піднявся на кручу, зазирнув зверху у провалля і перехрестився: на дні прірви лежав велетенський череп, «як стіл», і «роги, довші за доброго козацького вола».
По Мізину і навколишніх селах розлетілись чутки, що під Сисоєвим городом вимило чи то змія-дракона, чи залишки Ноєвого ковчега з кістками допотопних звірів. Наступного року господар копав за хатою погріб і знову наткнувся на гігантські кістки.
Саме в той час у Чернігові проходив ХІV Всеросійський з’їзд археологів, на якому був присутній відкривач трипільської культури Вікентій Хвойка. Учасником з’їзду також був Хведір Вовк (в російських виданнях Федор Волков) – відомий історик, антрополог, етнограф, популяризатор української культури в Європі.
Історик оглянув привезені із Мізина кістки, потім поїхав у село, знайшов оброблені шматки кременю, які очевидно були знаряддями праці. Відтак виступив на з’їзді і повідомив про щойно відкриту стоянку пізнього палеоліту, зробивши виставку із 72 кісток тварин та багатьох крем’яних знарядь. А після з’їзду взявся за розкопки у Мізині. Так почалась всесвітня слава Мезинської стоянки та її дослідників.
Житло з кісток мамонта
З 1954 р. розкопки у Мізині продовжив видатний український археолог Шовкопляс. Йому належать унікальні знахідки: стилізовані фігурки тварин та жінок, схожих на пташок, і нині всесвітньо відомі браслети з бивня мамонта з геометричним візерунком.
Шовкопляс зробив великі відкриття. Він, зокрема, довів, що “купа обгризених дикунами кісток” насправді є каркасом житла первісних людей. Їх перевезли до Києва і реконструювали. З того часу найдавніша штучна оселя людини, що за формою нагадує чум народів Півночі, виставляється в різних країнах. Мізинська стоянка увійшла в усі довідники та підручники з історії кам’яного віку.
За сто років досліджень археологи відкопали п’ять круглих жител діаметром близько семи метрів і площею до 25 квадратних метрів. Ці куполоподібні житла були схожі на “чуми” північних народів: вони були споруджені з дерев’яних жердин, вкритих шкірами тварин, а ззовні обкладені тваринними кістками та рогами. Поблизу них знаходилися місця обробки каменю та кісток.
Дослідники виявили, що мізинські мисливці не кочували за здобиччю, ховаючись від хижаків у печерах, а будували постійне житло. Вони вправно полювали на гігантів-мамонтів: розкопки виявили кістки 116 особин різного віку.
Зверніть увагу на майстерність тогочасних мисливців! Мамонт мав шкіру товщиною у 2-3 пальці, густий підшерсток і метрової довжини шерсть. А череп 5-метрового гіганта з триметровими бивнями можна пробити хіба що сучасною бронебійною кулею. А в той час мисливці були озброєні лише списами із кам’яними наконечниками.
Реконструкція житла мисливців на мамутів з Мізина
Древні скульптури, прикраси та інструменти
Крім житлових і господарських споруд на цій території знайдено чимало оригінальних високохудожніх виробів з бивня мамонта: скульптури-ідоли, стилізовані жіночі статуетки, фігурки тварин, пташок, браслети, прикрашені орнаментами.
Один із браслетів вкритий першим відомим зображенням меандру, інший — вкритий першим відомим свастичним зображенням. Геометричні орнаменти, виконані червоною вохрою і глибоким різьбленням на кістках мамонта. Вважається, що браслети були виготовлені із прямих пластин ікла мамона, зігнутих у невідомий науці спосіб.
Безцінною знахідкою на Мізинській стоянці є дивні вироби з кісток (також з орнаментом). Після аналізу яких стало зрозуміло, що це – музичні інструменти, які застосовувалися під час ритуалів. До так званих звучних інструментів належить також “шумлячий” мізинський набірний браслет, який складається з п’яти окремих незамкнених кілець. Це своєрідні кастаньєти, які поки що є єдиним свідченням про наявність танців у палеолітичній культурі Східної Європи. Доведено, що у стоянці був цілий музичний оркестр: сім ударних інструментів з кісток різних тварин.
Тут же було знайдено і згодом розшифровано прадавні графічні записи музики, тобто тогочасні ноти. Цю дивовижну музику понад 20-тисячолітньої давнини вже кілька років можна чути у виконанні чернігівського військового оркестру Північного оперативного командування Збройних Сил України.
Украдені скарби: у двох російських музеях виявили 110 тисяч археологічних знахідок з України
Як доїхати до Мізинської стоянки?
Нині на місці стоянки утворений Мезинський національний історико-археологічний парк. На його території виявлено також 58 пунктів доби неоліту та ряд городищ юхнівської культури.
На руслі Десни та її приток в радіусі 30 км від с. Мезина на відрізку від Коропа до Новгорода-Сіверського знаходиться ціла низка прадавніх поселень, де збереглись залишки земляних укріплень, культурний шар, в якому археологи знаходять старовинні предмети життя та діяльності людей.
Безпосередньо біля Мезина з півдня на руслі річки розташований ланцюжок поселень, де масово зосереджені археологічні пам’ятки – дослов’янських культур в с. Деснянське (Псарівка, за 5 км), Київської Русі – городища та кургани в с. Радичів (10 км), юхнівської культури – городища в с. Розльоти (15 км). На території парку біля води виявлено 7 поселень мезоліту та інших періодів.
У селі Мезині діє археологічний науково-дослідний музей.
Мезинська стоянка знаходиться на вулиці Шумейковка, на Сіверщині, у селі Мезин Коропського району. Через поселення проходить траса Т2539, яка тягнеться від шосе Р12. Селище оточене з усіх боків лісовим масивом.
5 місць козацької слави, які має відвідати кожен українець
