Любовний трикутник – найчастіша історія на консультаціях у психолога. Жінка-коханка чи чоловік-коханець – не важливо. Механіка психіки буде +/- однаковою. Сьогодні хочу розібрати глибинну причину зради.
Що штовхає людину до зради?
Наприклад, зрада може розпочатися з:
- “Мені не вистачає сексу”,
- “Мені мало уваги від чоловіка”,
- “У нас немає емоційної близькості”,
- “Він не цікавиться мною” та ін.
І замість діалогу, обговорення, вибудовування нових потреб та правил у стосунках стається зрада. Коханець/ца стає милицею у стосунках. З’являється відчуття наповненості, ситості, менше напруження і начебто все зрівнюється, нормалізується. Ніби…
Це відчуття не нескінченне, тому коханець/ка – це пластир на рану, спроба відвести погляд і змінити фокус з болючого на приємне: “Я не можу отримати все, що мені потрібно від партнера, тому я піду це шукати в іншому місці, в іншої людини”.
- Чому зраджують чоловіки і жінки: причини зради зовсім різні
Хтось роками так живе і підтримує в собі це відчуття недостатності, навіть людина, яка вибирає зраду, сама не може задовольнити свої потреби повною мірою. Не може попросити, домовитися, обговорити, відмовити тощо.
І тоді зрада має дві сторони:
- Глибинна проблема: відчуття недостатності.
- Комунікаційна проблема: складно говорити про себе, свої бажання, взагалі говорити з партнером про “подобається/не подобається” (звичайно, ноги ростуть з першої, як говорити, якщо ти думаєш, що у тебе недостатньо права на це?!?)
У чоловіків усе просто, у жінок – усе складно, – знаєте чому?
Чи можна “вилікуватися” від зрад?
Лікування від зрад як поведінкового патерну – це закриття відчуття недостатності. Коріння проблеми точно росте з дитинства:
- недостатньо уваги мами, розлучення батьків, зради у батьків як приклад, недостатньо похвали, обіймів, любові;
- відмови у здійсненні “хочу” від батьків і тут же здійснення цих “хочу” від бабусі, тітки чи друзів
фрази “рот закрий/твою думку ніхто не питав/ підростеш і тоді../не дуже багато ти хочеш..” і тд. - робота з установками про неможливість знайти партнера, побудувати сім’ю за своїми бажаннями та правилами; установки про вік та можливість зустріти партнера;
- робота зі страхами самотності, непотрібності, покинутості, відмови від партнера, засудження сім’ї, відчуттям “не впораюся”;
Якщо є мета побудувати гармонійні, наповнені, близькі стосунки у коханні, задоволенні та радості, то до мети можна рухатися. Можна зцілювати травми та вибудовувати нові патерни поведінки, акуратно та дбайливо вводити їх у життя.
Авторка – психологиня Єлизавета Астаніна
