Важко уявити, що миття рук було необов’язковим (навіть серед хірургів!) ще двісті років тому. Сьогодні, в часи коронавірусу, вже всі пам’ятають про часте миття рук, а в мережі повно порад, як це правильно робити.
Сказати комусь: «Вимий руки» – це як сучасне благословення. Тому дивно (і сумно!), що людину, яка була піонером миття рук і дезінфекції для запобігання поширенню хвороб, Ігнаца Земельвайса, за його революційне відкриття переслідували так, що він збожеволів і передчасно помер…
Усе почалося 1847 року, коли уродженець Угорщини, Земмельвайс, почав працювати у Відні. Там він провів багато досліджень, результатом яких було запровадження обов’язкового миття рук у лікарнях. Він зокрема досліджував причини пологової гарячки (сепсису), через яку в ті часи у пологових будинках помирало багато жінок. Прорив стався, коли Земмельвайс порівняв відсоток смертей серед породіль через пологову гарячку в пологовій лікарні, де були студенти-медики, і в клініці для студентів-акушерів. Кількість смертей у першій була в рази вища порівняно з другою.
Земмельвайс виявив, що студенти-акушери не брали участі в розтинах і не переносили на руках інфекцію. Він порекомендував обов’язкове миття рук і дезінфекцію після виходу з моргу і перед тим, як зайти у пологове відділення. В результаті смертність значно зменшилася, що доводило правдивість тверджень Земмельвайса.
Однак якщо ви думаєте, що це відкриття викликало захоплення і підтримку, то дуже помиляєтеся. Багато колег не погодилися з його висновками і знехтували новими обов’язками. Вони розкритикували дослідження Земмельвайса як ненаукові й стверджували, що його «забобони» щодо миття рук – це «результат віри».
Лікарні дуже швидко стали скаржитися на витрати для забезпечення відповідної санітарії, і Земмельвайса врешті-решт виключили з професійного середовища. Час минав, а лікарні, в яких спершу впровадили санітарні зміни, повернулися до старої, негігієнічної практики. Земмельвайс так перейнявся новим зростанням смертності, що психічно захворів.
Колеги-лікарі замість згадувати про його відкриття гігієнічних практик, замовчували їх. І зрештою Земмельвайс потрапив до психлікарні.
Попри те, що Земмельвейс був першим лікарем, який експериментально продемонстрував, що миття рук може запобігти зараженню інфекціями, лише через два десятиліття після смерті його теорія була підтримана. Після того, як Пастер, Кох та Лістер висунули більше доказів теорії мікробіологічного походження хвороб та антисептичних методів в медицині, миття рук почали визнавати ефективним.
Але після цього просування практики миття рук не розвивалася ще понад століття. Лише у 1980-х роках, коли низка спалахів харчових інфекцій викликала занепокоєння громадськості, CDC (Центр контролю та профілактики захворювань США) визначив гігієну рук як важливий спосіб запобігти поширенню інфекції. Після відкриття Земмельвейса знадобилося два століття, щоби миття рук стало визнаною і загальноприйнятою практикою у всьому світі.
