Київ – це місто, де нема світла, але…
Київ – це місто, де нема світла, але є фісташкове лате. Бо по кав’ярнях генератори гудуть, як хрущі над вишнями.
Київ – це місто, де по кілька днів нема ані світла, ані води, але у всіх моїх знайомих чисті голови. Бо вони лишають на ніч увімкнені лампи в спальнях. І коли о другій ночі дають світло і раптом воду, вони підриваються і біжать в душ.
Київ – це місто, де по кілька діб нема світла, води і тепла, але у дівчат свіжий манікюр. Бо свята. Бо хочеться. Бо манікюрниці мають портативні УФ ліхтарики для просушки лаку. І великі блогерські лампи від павербанку для підсвітки.
В Києві, місті, де по кілька діб нема то світла, то води, то тепла, то зв’язку, то всього одночасно – в магазинах є свіжий хліб. Повні полички всякого їдла. Вивозиться сміття. Прибирається сніг. Світлофори через один не працюють, але аварій на вулицях не більше, ніж завжди було. Здається, навіть менше.
Колись про це напишуть у підручниках
Колись в підручниках історії напишуть про націю, в якій не тільки воїни перемогли варварів, але й цивільні примудрилися лишитися цивілізованими у штучно створених варварських умовах.
Примудрилися підтримувати свій звичний цивілізований спосіб життя, де тільки можливо.
I don’t know how. It’s a miracle.
