Про чоловічі слабкості, звички та пристрасті вже казано-переказано в наших дівочих-жіночих «клубах за інтересами». У когось коханий затятий рибалка, у когось – фанат славнозвісних «танчиків», ще чийсь не пропускає жодного футбольного матчу… Ну, зрештою, хай уже ліпше ті «танчики шпілить», ніж у карти гроші програє чи в барі пропиває, в унісон твердять дружини.
Майже всі мої подруги переконані, що довгий повідець – завжди ліпше, ніж короткий. Хай, мовляв, думає благовірний, що він контролює ситуацію в сім’ї. Бо що то за мужик, який за спідницю ховається і тільки те й знає, що жінці до кишені й до рота заглядати? А мудра жінка добре тямить, що у голови ще й шия є. І куди та шия голову поверне… Одне слово, ви в курсі.
Про одну таку мудру молодичку вам нині й розповім
Чоловік моєї сусідки Оленки – затятий мисливець. Тільки-но видасться вільна часинка – він уже в лісі. І у вихідний замість довше поспати уже на світанку в ті корчамаки чимчикує, навіть не в сезон. Каже: «Піду послухаю, що там ліс шепче».
А як не йде до лісу, то й так собі справу знайде: то набої виготовляє, то рушницю чистить. Або собак дресирує. Мисливські пси взагалі окрема тема розмови. Вони у них за членів родини. Навіть з паспортами! Напевно, не кожен батько так із дитям бавиться, як Оленчин чоловік із своїми годуванцями.
Треба віддати належне моїй сусідці. Бо на її місці в іншої жінки давно вже знесло б дах: або псів потруїла б, або рушницю втопила б. А Оленка мудра! Щоправда, якось зізналася, що попервах скандали коханому влаштовувала.
Бо де це видано, щоб чоловік молоду дружину вдома саму покидав, і цілими днями із псами й такими самими, як він, затятими мисливцями, хащами тинявся.
Було, що й у невірності його підозрювала, бо вештався невідомо де, ще й до хати нічого не приносив. Навіть погрожувала: «Ото, чоловіче, соваєшся з рання до смеркання лісами, як той лось, то пильнуй, аби такі, як у нього, гіллясті роги не виросли!»
Мудрість приходить з роками
З часом Оленка звикла до чоловікових походеньок. Мовляв, у барі не сидить, пивне черевце не наростає, в карти теж не грає. А тож, мисливство – не така уже й погана звичка. А те, що замість штанів собі торбу патронів часом купить, то нічого, хай як собі знає, аби лишень її не забував гостинцями тішити. Коли ж на день народження милий спрезентував їй лисячу шубку, і геть розтанула.
…Якось я зайшла у справі до сусідки. Потеревенили з Оленкою про те, про се, уже й покавували.
– Де твій благовірний? – цікавлюся.
– Та десь там, біля коханки своєї клопочеться, – махнула Оленка рукою.
У мене ледве очі на лоб не повилазили, а язик обертатися забув. Як та рибина, що її хвиля на берег викинула, хапала повітря ротом. Підвівши на мене очі, Оленка щиро розреготалася. Вочевидь я мала доволі кумедний вигляд.
– Ходімо, покажу тобі чоловікову коханку, – потягла за рукав мене до кімнати.
Я скоса подивилася на подругу. Чи не втратила, бува, вона з горя здоровий глузд? Однак слідом подріботіла, бо жіноча цікавість узяла гору.
Коли ми переступили поріг, я спантеличено стала роззиратися по кімнаті.
– А де ж … – тільки й спромоглася пробелькотіти.
– Коханка? Та ось же вона! – Оленка тицьнула пальцем на рушницю, що її саме чистив чоловік, щось лагідно бурмочучи під ніс. – Він же за нею доглядає, може, ліпше, як за рідною жінкою. Але знаєш, що тобі скажу? Хай би такі коханки у всіх чоловіків були. Мало того, що мовчки в кутку стоїть, вона ще й сім’ю годує…
Отаке, дівчата. Не всяка, виходить, коханка родину руйнує. Усе залежить від нашої з вами мудрості, а може, хитрості, терпеливості, розсудливості (ну, відповідно до конкретної ситуації).
А ми таки молодиці мудрі, правда?..
Авторка – Василина Іванова
Радимо також прочитати: Як я подружилась з коханкою свого чоловіка