За даними дослідження Глобального тягаря хвороб, у світі налічується понад 111 мільйонів людей із розладами вживання алкоголю, а за останні два десятиліття глобальна поширеність цього стану зросла майже на 15%.

Що таке розлади вживання алкоголю

Розлади вживання алкоголю — це стани, за яких споживання спиртного призводить до негативних наслідків для фізичного чи психічного здоров’я, повсякденного життя та соціального функціонування людини. Вони визначаються не лише випитою кількістю, а й тим, чи викликає вживання зміни у поведінці, чи здатна людина його контролювати та яку роль алкоголь відіграє в її житті.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) наголошує, що безпечної дози алкоголю не існує. Ризик для здоров’я виникає вже з першої дози, а для оцінки обсягу використовують поняття «стандартної порції» (близько 10 г чистого спирту, що еквівалентно 330 мл пива міцністю 4% або ~100 мл вина міцністю 13%). Тяжке епізодичне вживання визначається як 6 і більше стандартних порцій (від 60 г чистого спирту) для чоловіків і 4 порції для жінок за один випадок.

Радимо також прочитати: Чому алкоголь не заспокоює нерви: як працює мозок

Ознаки синдрому залежності

Синдром залежності від алкоголю є сукупністю фізіологічних, поведінкових і психічних проявів. Відповідно до критеріїв МКХ-10, про нього можуть свідчити:

• сильне бажання або непереборна потреба вживати алкоголь;

• труднощі з контролем початку, припинення або кількості випитого;

• фізіологічний стан відміни після припинення або зменшення споживання;

• підвищення толерантності (необхідність вживати більші дози для досягнення ефекту);

• поступове звуження кола інтересів або збільшення часу, витраченого на вживання і відновлення;

• продовження вживання попри очевидні шкоду для фізичного чи психічного здоров’я.

Діагноз встановлюється лікарем на основі тривалості та вираженості всієї сукупності ознак.

Радимо також прочитати: Не тільки цироз: як алкоголь шкодить печінці та іншим органам

Як лікують розлади вживання алкоголю в Україні

В Україні діє спеціальний Стандарт медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю» (затверджений наказом МОЗ № 1897 від 16 грудня 2025 року), який визначає сучасні алгоритми допомоги.

1. Лікування синдрому відміни (абстинентного синдрому)

Абстинентний синдром виникає після різкого припинення або зменшення вживання та супроводжується тремором, тривогою, безсонням, нудотою, підвищеним тиском, а в тяжких випадках — судомами чи галюцинаціями.

• Мета: полегшити симптоми, запобігти тяжким ускладненням (зокрема синдрому Верніке–Корсакова) та підготувати пацієнта до подальшої терапії залежності.

• Препарати: першою лінією є бензодіазепіни тривалої дії (короткочасно через ризик звикання) або короткої дії для пацієнтів із ризиком седативного перевантаження.

• Формат: більшість випадків лікується амбулаторно, проте частина пацієнтів потребує госпіталізації.

2. Лікування синдрому залежності

Основою довготривалого лікування є поєднання фармакотерапії та доказових психосоціальних втручань, таких як:

• мотиваційне інтерв’ю;

• когнітивно-поведінкова терапія;

• поведінкова терапія, терапія на основі соціальних зв’язків та оточення;

• поведінкова терапія пар.

При легких формах розладу психосоціальні методи можуть бути основним засобом, тоді як при помірному чи тяжкому перебігу обов’язково застосовують комбінований підхід.

Радимо також прочитати: Алкоголь і рак: “Від одного келиха нічого не буде” – а ви впевнені?

Подальший супровід та реабілітація

Після стабілізації стану пацієнта формується індивідуальний план спостереження із залученням (за згодою) близьких людей.

Важливо пам’ятати: рецидив (повернення до вживання) не означає провал лікування. У такій ситуації фахівці проводять повторну оцінку стану, з’ясовують причини зриву та за потреби коригують терапевтичний план.