Складний час. Зараз ми хочемо так багато і водночас так мало. А чи знаєте ви, чого хочуть воїни на передовій? Господи, допоможи, щоб здійснилися їхні мрії – такі прості і такі непрості одночасно! І нехай будуть прокляті ті, через кого такі буденні речі стали недосяжними для наших воїнів.

Ми хочемо, щоб день починався з кави без читання новин. Хочемо не ридати щодня над некрологами незнайомих, але таких близьких людей. Хочемо, щоб рідні повернулися додому. Хочемо знову відчувати смак їжі і насолоджуватися нею. Хочемо знову хотіти якийсь гаджет або нові туфлі чи яскраву сукню. Хочемо знову все робити з радістю, а не через те, що треба. Хочемо донатити на культурні події, а не протезування, машини і дрони.

А найбільше хочемо, щоб здійснилися мрії наших захисників. Бо тільки тоді здійсняться наші.

А чи знаєте ви, чого хочуть воїни на передовій? Прочитайте допис Антон Колумбет – і відчуєте. Збережіть собі і перечитуйте в ті моменти, коли захочеться поскаржитись на життя і пожаліти себе. Іноді ми не цінуємо таких простих, здавалося б буденних речей, поки не втратимо.

“Хочу пива. Холодного, темного, в великому літровому бокалі. Щоб руці було волого від таких крихітних капельок, і щоб у приємному закладі. Щоб було не дуже світло, диван такий м’якенький і стіл темного кольору. І щоб офіціантка гарна була, в білій сорочці і такому спеціальному фартушку, який вони носять, з кишенею на ньому.

Смаженого м’яса. Стейк. Боже, як я хочу кльовий стейк, можна навіть з якоюсь крутою назвою, я все одно в них не шарю. І картоплю смажену. І салатик. Овочевий, щоб хрумкав.

Хочу помитись у ванні. Або в душі. Або в душовій кабінці. Пофіг, головне щоб гаряча безкінечна вода лилась на голову, шию і спину. І щоб митись довго-довго, а потім закутатись в великий домашній халат. І відчувати, як між пальцями ніг чисто, є таке спеціальне відчуття.

Хочу сходити в туалет на унітаз, подивитись сидячи на ньому тік-ток, і потім змити, натиснувши кнопочку.

Хочу вимкнути й…ий телефон і побути самому. Пограти в соньку, допройти Вейстленд, може якийсь новий тотал вор чи обісрати черговий асасін, якщо він вже вийшов. Але побути одному.

Хочу обійняти сина, який бачив мене за рік три дні. Хочу поцьомати маму, повечеряти з батєй, подивитись з дружиною який новий марвеловський кін на нашому диванчику і свіжекупленому суперфулайчді шототам телеку. Взагалі з дружиною дуже багато чого хочу, але це не на загал.

Хочу свіжого апельсинового соку. Ніколи особливо не любив всі ці фреші, але от хочу. І взагалі хочу їсти три рази на день. А може і більше. І пити воду постійно. Щоб постійно була вода. І щоб я її пив.

Хочу поспати на постелі. Боже. На постелі з білим простирадлом, на подушці. Це ж чарівне відчуття, коли лягаєш чистим тілом на свіжу постіль.

Хочу їхати кудись за кермом, смалити у вікно, слухати музику і ні про що не думати.

Хочу на якусь тусовку приємних і розумних людей, які гарно вдягнені.

Хочу на пляж. Щоб був теплий жовтий пісок, і коктейлі в холодних стаканах. І бар. І басейн.

Хочу вихідний, а краще два, коли ти неспішно плануєш їх і дратуєшся що дружина лізе зі своїми набігами в епіцентри.

Хочу чистити зуби кожен день, по два рази.

Хочу залишити цю й…ну стелу, біля якої всі фоткаються, за спиною і ніколи за неї не заїжджати”.

Фото: Сухопутні війська ЗСУ