Як правило, наприкінці зими гризуни найголодніші. Тому збігаються до людських осель: у садках об’їдають кору з фруктових дерев. Найчастіше їдять молоді стовбури та гілки яблунь і груш, рідше – вишні та сливи. Тому господарі обмотують саджанці старими капроновими колготами, картоном та іншими підручними матеріалами.
Гризунів також відлякують застромлені в нори голови оселедців. Неприємний мишам також відвар із гілок туї, ялини. Пів кілограма хвої заливають відром окропу, настоюють і ллють по літрі-дві в нору.
Дехто розкладає в господарських приміщеннях суміш алебастру та борошна – по ложці на шматок картону. Поряд ставлять мілку миску з водою.
Приманка розрахована на те, що мишам після неї захочеться пити. У шлунку утвориться розчин, який швидко загусає. Від цього гризуни гинуть.
Також можна змішати нафталін із тирсою, посипати сумішшю біля нір.
У більші дірки засипають бите скло. Миші гинуть у своїх норах. Щури вилазять здихати назовні.
Гризунів відлякує також сморід гару. Шкідники покинуть нори в городі, якщо просіяний попіл із печі розсипати по землі.
