Людина – істота соціальна, вона постійно контактує з іншими, ділиться своїми враженнями, переживаннями, планами, але водночас не завжди задумується над наслідками такої взаємодії.
Не розумієте, до чого це? Тоді запитання – ви чули прислів’я “Не кажи “гоп”, поки не перестрибнеш” або “Хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани!”? Мабуть, що так. Можливо, інколи ви й самі послуговуєтесь ними, тому що знаєте – навіть добре продуманий план може бути зруйнований через певні обставини. То що ж робити в такому випадку? Як діяти?
Кожен з нас час до часу ставить перед собою конкретні цілі, намагається реалізувати мрії, планує своє життя. І буває так, що про це хочеться кричати на весь світ. Адже здається, що як тільки так зробиш, ціль стане на крок ближчою. Але вчені стверджують: тримайте язик за зубами! Виявляється, як тільки ви скажете комусь про свою ціль, приємні відчуття, які наповнюють вас, заважатимуть досягнути її.
У людини, яка розказала навколишнім про свої цілі, з’являється відчуття, ніби вся робота для її досягнення уже зроблена, а тому знижується зацікавленість і мотивація.
Про це говорили різні вчені: в 1926 році – засновник соціальної психології Курт Левін, називаючи це “заміною”, в 1933 році – Віра Малер, за словами якої, якщо людина ділиться своїми планами на майбутнє, підсвідомість сприймає їх як те, що уже відбулося, а в 1982 – професор психології Нью-Йоркського університету Пітер Голлвітцер, який присвятив цій тематиці книжку “Символічне самопізнання”.
Кілька років тому Пітер Голлвітцер опублікував результати одного зі своїх досліджень.
Отож, в 4 експериментах взяли участь 163 людини. Усі мали визначитись зі своїми цілями, але частина розказала про них навколишнім, а частина – ні. Кожен з учасників мав 45 хвилин роботи, яка мала наблизити його до досягнення задуманого, хоча вони також могли зупинитись в будь-який момент.
В результаті було з’ясовано, що ті люди, які не обговорювали свої цілі, працювали протягом цих 45 хвилин, однак, за їх словами, ще багато чого потрібно було зробити. А от ті учасники, які розповіли про свої цілі, закінчували працювати приблизно на 33 хвилині, водночас заявляючи в кінці дослідження, що дуже наблизились до своєї цілі.
Тож психолог наголошує, що, розповівши про свої плани, в нас з’являється відчуття передчасного завершення.
Небезпека полягає в тому, що ви відчуваєте, ніби вже досягли мети, і тому вам більше не потрібно над цим працювати.
Наприклад, ви хочете піти в спортзал і розповідаєте про це друзям так: “Я вирішив піти в спортзал і навіть купив собі одяг та взуття”. Таким формулюванням ви створюєте картинки в голові, на яких уже виглядаєте підтягнутими та привабливими, і тим самим обманюєте мозок. А він нічого не робить, щоб мотивувати вас, тому що задовольнився грою уяви. Замість цього потрібно казати: “Я хочу позбутись зайвої ваги. Було б класно, якби ви про це відкрито говорили, коли мені буде ліньки йти в спортзал”.
Тому напрошується висновок – що менше людей знають про наші цілі, то більше шансів, що вони будуть досягнуті.
Коли ви ставите перед собою ціль, робота мозку полягає в тому, щоб довести її до закінчення. Але якщо ви розказуєте про неї направо і наліво, він сприймає це як уже завершену дію, і не запрограмовується на її досягнення. Тож тримайте язик за зубами, і діліться зі світом уже конкретними результатами!
Розказане в статті засноване на знаннях про психіку і підсвідомість людини, мудрість наших предків і різних культур світу, а також особистому досвіді.
1. Хочете жити на високих вібраціях? Відмовтеся від осуду.
Якщо ви стали свідком «кричущою» ситуації, не варто це у фарбах розповідати іншим. Сусідка всю ніч ганяла чоловіка по сходовій клітці, викривши його в зраді? Чоловік на вулиці кинув каменем у бездомну собаку? У маршрутці наступили на ногу, штовхнули та ще й нахамили? Не передавайте чужі пороки та слова з вуст в уста. Розповідаючи про чужі недоліки, ви приймаєте їх на себе.
2. Не нав’язуйте нікому свій спосіб життя.
Якщо ви – вегетаріанець, не варто на кожному розі повідомляти про це і дорікати людей в м’ясоїдстві. Якщо ви – тета-хилер, не варто всім підряд нав’язувати вашу філософію і закликати жити в Безумовній Любові. Якщо ви дійсно є глибоко просвітленим і усвідомленим, то точно не будете завзято відстоювати свої переконання в соцмережах, в коментарях на форумах і в реальному житті.
3. Благодійність – важлива частина життя та ознака милосердя і любові до всього сущого.
Але тільки до тих пір, поки ви про це мовчите. Якщо ви постійно це висвітлюєте в соцмережах і розповідаєте знайомим про грошові перекази в благодійні фонди, то це вже самозамилування та егоїзм. А милосердя та егоїзм, любов до всього сущого і самозамилування не сумісні. Тому рекомендую ваші кроки в добродійності залишити при собі.
4. Також не варто ділитися своїми планами на життя.
Мріючи та прописуючи мету, ви створюєте мислеформу, наділяючи її енергією. Коли ви всім підряд про це розповідаєте, то розриваєте цю енергію на частини. І думкоформа втрачає силу, руйнується. Плани збуваються, цілі досягаються, мрії втілюються, поки вони потаємні. Ними можете ділитися тільки з тими, у кого просите допомоги в реалізації.
5. Не розповідайте скільки ви заробляєте, не хваліться цим.
Гроші необхідно приймати зі спокоєм і вдячністю. Коли ви хвалитеся премією і самі дивуєтеся: «Ось так пощастило!», Це означає, ви не готові приймати. А якщо не готові, значить більше не отримаєте … Вступає в дію закон: чим похвалишся, без того і залишишся. В цьому і є суть грошового мислення. Багаті люди «не кричать» про новий Феррарі або свіжокуплену віллу за 12 млн доларів. Вони сприймають це, як даність.
6. Якщо ви зробили геройський вчинок, тримайте це при собі.
Допомогли бабусі перейти дорогу? Забрали з морозу покинуте кошеня і знайшли йому нових господарів? Загасили пожежу і вивели із задимлених кімнат маленьких дітей? Не варто про це розповідати з року в рік, вішаючи собі на груди невидиму медаль за хоробрість. Ви зробили це зі сміливості, милосердя і відваги, але розповідаючи всім про це, ви замінюєте чесноти на гординю і самозамилування.
7. Те, що відбувається в родині залишайте в стінах будинку.
Не розказуйте про непорядні проступки близьких: батьків, чоловіка, дітей, онуків. «Виносячи сміття з хати», ви віддаєте багато енергії в негатив, тим самим посилюючи його. Також не варто розповідати про неземне кохання у вашій парі, про прекрасних і здорових дітей, про люблячих батьків. Тому що це знову ж говорить про неготовність приймати. Все-таки «щастя любить тишу».
