Обговорювати власне здоров’я — це непросто. Багато людей хвилюються, що зміна ставлення оточуючих може спричинити додатковий стрес і невпевненість. Зокрема, часто ми не наважуємось поділитися інформацією про своє здоров’я навіть з близькими людьми, коли мова йде про інфекційні хвороби, такі як вірусні гепатити B та C (ВГ, ВГВ, ВГС). Ці хвороби оповиті численними міфами, упередженнями та навіть стигматизацією.
Чому не варто приховувати діагноз від близьких людей
Згідно з опитуванням, проведеним Світовим альянсом боротьби з вірусними гепатитами та Європейським центром з профілактики та контролю захворюваності, 57% людей, які страждають на ВГС, і 46% — на ВГВ, визнають, що їм важко розповісти про свій стан рідним, лікарям чи колегам.
Але приховування діагнозу може призвести до ізоляції, що, в свою чергу, впливає на психічне здоров’я людини, спричиняючи моральне пригнічення та самостигматизацію (необґрунтоване почуття сорому або меншовартості через хворобу). Така ситуація може завадити людині звернутися за медичною допомогою та меншою мірою сприяти лікуванню ВГ.
Спілкування з близькими, яким ви довіряєте, допомагає зняти напругу і дає підтримку на шляху лікування. Крім того, це є проявом турботи про здоров’я тих, хто поруч з вами.
Лікар також повинен бути поінформований про ваш ВГ-статус, щоб надати безпечне та ефективне лікування. Якщо вам важко довіритися одному фахівцю, ви маєте право вибрати іншого лікаря, з яким відчуєте себе більш комфортно.
Радимо також прочитати: Чому варто одночасно тестуватися на ВІЛ, гепатити та сифіліс?
Кому варто розповісти про свій діагноз
Вибір, кому розповісти про свій діагноз, залежить тільки від вас. Лікар підкаже, кому слід повідомити про хворобу, щоб знизити ризик інфікування ВГ серед близьких осіб, особливо тих, хто має контакт з кров’ю або іншими біологічними рідинами.
Інформування близьких про хворобу також дає можливість отримати допомогу у ранній діагностиці та, за необхідності, своєчасному початку лікування. Це значно знижує ймовірність розвитку серйозних ускладнень, таких як цироз або рак печінки (гепатоцелюлярна карцинома).
Також важливо визначити, хто може підтримати вас морально чи практично під час лікування, організувати візит до лікаря або просто бути поруч, коли це буде необхідно.
Як підготуватися до розмови
Перш ніж розпочати розмову, надайте собі час, щоб усвідомити власні емоції та підготуватися до реакції інших. Дізнайтесь більше про свій стан: ознайомтесь з перевіреною інформацією про ВГВ та ВГС, шляхи їх передачі, діагностику та методи лікування. Вся необхідна інформація доступна на сайті Центру громадського здоров’я. За потреби проконсультуйтесь з лікарем, щоб упевнено відповідати на запитання оточуючих.
Запишіть головне, що хочете сказати. Це допоможе зберегти впевненість у собі та допоможе не розгубитись, коли емоції візьмуть верх.
Подумайте про того, кому ви хочете розповісти. Оцініть, чи можна на нього покластися, чи він буде співчутливим і чи зможе поважати вашу конфіденційність. Тепер, зважаючи на це, ви можете сформулювати повідомлення.
Як побудувати розмову
Оберіть місце для розмови, де ви будете почувати себе комфортно та безпечно. Найкраще організувати особисту зустріч. Якщо ви хочете, щоб інформація залишалась конфіденційною, ви можете попросити це у співрозмовника.
Дайте людині час на обмірковування почутого. Реакція може бути різною, і не завжди вона відображає справжнє ставлення до вас, адже щодо гепатитів існує багато міфів. Людині може знадобитися час, щоб звикнути до нової інформації.
Розповідайте про шляхи інфікування та підкресліть, що повсякденне спілкування (поцілунки, обійми, спільне вживання їжі) не може призвести до зараження.
Найголовніше — не звинувачуйте себе. Гепатит — це вірусне захворювання, а не злочин і не привід для сорому.
Радимо також прочитати: Як самостійно пройти тест на ВІЛ в домашніх умовах і правильно розтлумачити результат
