Культура Сім'я

Доісторичні карти України: загадки стародавніх карт на бивнях мамонта і кістках

Чи знали ви, що на території України знайдено одні з найдавніших карт, вирізаних на бивнях мамонта та кістках, вік яких сягає понад 20 тисяч років? Ці стародавні зображення розкривають нові сторінки історії України, традиції наших предків і їхнє сприйняття навколишнього світу.

У цій статті ви дізнаєтеся про стародавні карти, які можуть змінити ваше уявлення про історію України. Чи знали ви, що на території України знайдено одні з найдавніших карт, вирізаних на бивнях мамонта і стародавніх кістках? Ці загадкові зображення, що пережили тисячоліття, відкривають перед нами світи, про які ми не здогадувались. Від розкопок палеолітичних поселень до карт, які можуть змінити наше розуміння територій і природи, — все це чекає на вас у цьому захопливому дослідженні. Готові дізнатися більше про стародавні карти України? Тоді читайте далі.

Доісторичні карти України

У 2004 році ми з В.О.Шевченко написали монографію, в якій розглянуто перші картоподібні зображення на території України. Такі зображення, як правило, частіше трактуються і сприймаються не як карти, а як предмети мистецтва. В 2011 року ми почали новий проект під назвою “Міні-атлас. ДОІСТОРИЧНІ КАРТИ УКРАЇНИ”. Даний проєкт був призупинений в 2012 році, коли пішов з життя В.О.Шевченко. П’ятого березня, до річниці пам’яті Віктора Олексійовича Шевченка мною завершено роботу над нашим спільним проектом, міні-атласом стародавніх картоподібних зображень на території України.

Радимо також прочитати: Кий тут ні до чого: а ви знаєте старовинні назви Києва і районів столиці?

Межиріч карта – національна реліквія

У 1966 році відомий український зоолог та палеонтолог І.Г.Підоплічко керував розкопками палеолітичної стоянки мисливців на мамонтів. При цьому було відкрито пізньопалеолітичне поселення у складі чотирьох будівель у долини річки Россава. Каркас однієї з таких будівель знаходиться в Центральному науково-природничому музеї НАН України:

Вивчаючи малюнок, І.Г.Підоплічко звернув увагу на те, що він має впорядковану композицію, а 4 подібні між собою фігури у центрі являють собою зображення будівель, які були виявлені під час розкопок. Нижче зображення будівель, чітко розрізняються дві групи зигзагоподібних відрізків. Це знак води. У даному випадку він, безсумнівно, позначає річку.

Уламок бивня мамонта довжиною близько 21 см із слідами штучної обробки та геометричним візерунком.
Мізинська культура. На ньому – найдавніша мапа в світі.

Межирічській карті присвячений спеціальний стенд, якій знаходиться в Центральному науково-природничому музеї Національної Академії Наук України у Києві. Межирічська знахідка – найстаріша пам’ятка національної картографії України, але не єдина. До цього ж історичного періоду (пізнього палеоліту, але трохи молодша за часом) відноситься так звана Кирилівська карта. Відомі ще декілька найдавніших картографічних зображень, всі вони ще чекають свого дослідника.

Радимо також прочитати: Українська мода: як змінювалася від Київської Русі до сучасності

Кирилівська карта

Іншим стародавнім картографічним зображенням є різьблення на бивні мамонта, що знайдене на Кирилівській стоянці, відкритій у 1893 році на правому березі р. Дніпро в межах сучасного Києва, у садибі по Кирилівській вулиці (нині вул. Фрунзе). Стоянка знайдена і досліджена у 1894-1900 рр. видатним археологом, першовідкривачем трипільської культури В.В. Хвойкою.

З точки зору семіотики зображення залишається таємницею як для археологів, так і для картографів [Володченко, 1997]. Деякі синтактичні конструкції нагадують окремі деталі Павлівської карти з Південної Моравії (Чехія). Це знак будівлі (житла), який складено з кількох овалів.

Карти Кам’яної Могили

На півдні України, на північ від Мелітополя, в заплаві р. Молочної, біля с. Терпiння, знаходиться унікальна археологічна пам‘ятка під назвою Кам‘яна Могила. Це складений із брил пісковику останець, залишок піщаної мілини сарматського моря, яке існувало мільйони років тому, у третинну епоху. Висота Могили – близько 15-20 м, протяжність – близько 100 м.

На стінах численних гротів та на денній поверхні збереглися дивовижні зображення (петрогліфи), вирізьблені рукою стародавніх мисливців, скотарів та орачів. У 1890 році наскельні зображення дослідив відомий археолог М.І. Веселовський. Пізніше ієрогліфи Кам‘яної Могили вивчали В. М. Даниленко, О. М. Бадер, М.Я. Рудинський(у складі Комплексної Мелітопольсько-Терпіннієвської експедиції протягом 1950-х років), В.М. Гладилін, Б.Д. Михайлов та інші.

Путивльська карта

Цікава археологічна знахідка – уламок нижньої щелепи бика з різьбленням зооморфної та геометричної тематики зберігається у краєзнавчому музеї, який знаходиться у м. Путивль, Сумської області. Музей засновано у 1919 році, його засновником і першим директором був художник П.М. Коренєв, випускник Петербурзької Академії Художеств, учень І.Ю. Рєпіна. З 1987 року музей є філією Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі. Нині фонди музея налічують 16 тис. оригінальних експонатів, у т.ч. щелепа з картоподібними візерунками.

Здійснений авторами аналіз та порівняння є підставою для семантико-топографічної інтерпретації малюнків. Стародавнє зображення можна ідентифікувати як картоподібне, яке включає зображення водотоку (паралельні та зигзагоподібні лінії) та первісні житла-трикутники.

Інша карта – це складні геометричні фігури та контури тварин на зовнішньому боці щелепи. Тут додатково (окрім зображення водотоку та житла) можна виділити місця концентрації тварин а також ями для їх вилову (система перпендикулярних ліній).

Дударківська карта

Дударківська карта – так умовно названа авторами зображення, вирізьблене на кістяній сокирці, знайденій у 1961 році на торфорозробках в с. Дударків, Бориспільського району Київської області. Сокирка, вірніше її уламок, довжиною близько 14,5 см вироблена з рогу північного оленя датується приблизно кінцем неоліту-початком бронзового віку (початком ІІтис. до р. Хр.)

Відомий археолог О.О. Формозов вперше помітив схожість зображень Дударківської та Путивльської карт за синтактичним змістом. За цією аналогією неважко ідентифікувати дударківське зображення як більш досконале за семантикою – окрім відомих вже зигзагоподібних ліній (річка, водотік) та трикутники (домівки на його березі) додатково ще й зооморфні та флороморфні зображення – тобто прилегла територія з деревною рослинністю та пасовищами (зображення тварин). Кістяна сокирка слугувала безперечно знаком влади, або як культовий предмет. В обох випадках логічно припустити, що зображення на ньому – це територія, яку у певній мірі вважали своєю власністю місцеві мешканці.