Одного разу до священника прийшла жінка і сказала:

– Ти два роки тому одружив мене з чоловіком. А зараз розведи нас. Я не хочу з ним більше жити.

– Яка ж причина твого бажання розлучитися? – поцікавився священик.

Жінка так пояснила:

– У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же чоловік постійно затримується. Через це вдома щодня скандали.

Священник, здивувавшись, запитує:

– Причина лише тільки в цьому?

– Так, я не хочу жити з людиною, яка має такий недолік, – відповіла жінка.

– Розвести-то я вас розведу, але за однієї умови. Повертайся додому, спечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери в будинку, і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священник.

Ця жінка відправилася додому і, не відкладаючи, взялася за справу.

Зайшла до сусідки і сказала:

– О, Маріє, позич мені склянку води.

– У вас вода закінчилася? Хіба у дворі немає колодязя?

– Вода є, але я пішла до священника, щоб поскаржитися на чоловіка і попросила розвести нас, – пояснила та жінка і як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:

– Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка. Після цього жінка вирушила до сусідки Асі, щоб попросити сіль.

– У тебе сіль закінчилася, просиш всього одну ложку?

– Сіль є, але я поскаржилася священнику на чоловіка, попросила розлучення, – говорить та жінка, і не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:

– Ех, якби ти знала який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.

Всі, до кого заходила жінка, щоб попросити щось, скаржилися на своїх чоловіків.

Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священнику і віддала зі словами:

– Спасибі тобі, спробуй мою працю разом зі своєю сім’єю. Тільки не думай розвести мене з чоловіком.

– Чому, що сталося, доню? – запитав священик.

– Мій чоловік, виявляється, найкращий за усіх, – відповіла жінка.