Настає останній тиждень перед Великоднем — Страсний тиждень, або Великий. Це час глибокого співпереживання стражданням і смерті нашого Спасителя. Церква з любов’ю і тремтінням згадує останні дні земного життя Ісуса Христа, Його хресний шлях, Його страждання, розп’яття, смерть і погребіння.
Страсний — бо згадуємо страсті Христові
Із церковнослов’янської «страсті» — це страждання. Але ці страждання не про безнадію. Це про любов, яка йде до кінця. Про Божу жертву, яка дарує людині життя вічне.
Цей тиждень особливо шанується Церквою. Богослужіння в ці дні — неповторні, глибокі, пронизані благоговінням і сльозами, бо більше ніколи впродовж року ми не чуємо таких піснеспівів і таких слів. Кожен день цієї седмиці в церковній традиції називається святим і великим. І це не просто слова — це дійсно дні, коли навіть повітря в храмі дихає вічністю.
У грецькій традиції цей тиждень зветься Великою седмицею, а в слов’янській — Страсним. У книзі «Синаксар» читаємо: «Всі дні перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці — Свята й Велика седмиця. Називається ця седмиця Великою не тому, що її дні або години більші, але тому, що в цю седмицю здійснилися великі й надприродні чудеса і спасительні діла нашого Спасителя».
Великі ці дні – бо велика любов
Святі отці кажуть: великі ці дні — бо велика в них Любов. Любов, яка страждає, мовчить, прощає. Любов, яка спасає.
Ось коротко про кожен із цих днів:
Великий понеділок
Церква згадує безплідну смоковницю, яку Господь прокляв, бо не знайшов на ній плодів. Вона стала символом душі, яка не приносить плодів покаяння. І це пересторога нам: віра без діл — мертва. Христос шукає в нашому серці плоди — любові, віри, милосердя. І рано чи пізно — прийде до кожного з нас, як прийшов до тієї смоковниці.
Великий вівторок
День, коли Ісус багато говорить у Храмі. Його слова — як ліхтар у темряві. Притчі про десять дів, про таланти, про виноградник — це не просто повчання, це запрошення до внутрішнього пробудження. Христос говорить до серця кожного з нас: будь пильним, не засни, не розтрать своє життя дарма.
Велика середа
У Вифанії жінка з великою любов’ю миром помазує ноги Ісуса. А Іуда, уявно дбаючи про бідних, показує свою справжню суть — продає Учителя за 30 срібників. День болісний — день, коли зрада отримує ціну. Але і день, коли безіменна жінка показує, як любити щиро, без розрахунку, без страху.
Великий четвер
Таємна вечеря. Христос дарує Своїм учням — і нам — Найдорожче: Тіло й Кров. Установлює Таїнство Євхаристії. Омиває ноги Своїм учням — показує, як служити, як бути останнім, щоб бути першим. Гефсиманський сад — місце страшної молитви. Іуда приходить із поцілунком, що жалить серце. Починається шлях на Голгофу.
Велика п’ятниця
Найскорботніший день року. День, коли весь світ ніби затихає. Небо темніє, земля здригається. Христос проходить крізь несправедливі суди, знущання, бичування, хрест і смерть. Але в цьому — не поразка. Це — перемога любові. У цей день у храмах не звершується Літургія. Все завмирає в жалобі. Але в серці — тиха надія: смерть уже поранена.
Радимо також прочитати: Чи можна пекти паску у Страсну п’ятницю?
Велика субота
Тиша. Бог — у гробі. Але це не кінець. Це — початок. Христос сходить у пекло, ламає замки смерті, веде за Собою Адама, Єву та всіх, хто чекав на визволення. Це день очікування — і вже передчуття Пасхи. Світло вже близько. Душа — завмерла в надії.
Страсний тиждень — це не просто історія. Це запрошення жити з Христом. І пройти з Ним цей шлях — від зради до Воскресіння, від болю до слави.
Хто разом з Ним страждає — той разом з Ним і воскресне. Амінь.
Радимо також прочитати: Страсний тиждень: що можна і заборонено робити кожного дня
Автор – ігумен Саватій Собко
