Одного разу учитель запитав своїх учнів:
– Чому люди кричать, коли сваряться?
– Тому що втрачають спокій, – відповів один.
– Але чому не говорити тихо, якщо людина поруч? – здивувався учитель. – Чому потрібно кричати, коли серце переповнене гнівом?
Учні намагалися дати різні відповіді, але жодна не задовольнила вчителя.
Тоді він пояснив:
– Коли люди сердяться і сваряться, їхні серця віддаляються одне від одного. Щоб подолати цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Їм потрібно докричатися. Чим сильніший гнів, тим голосніше вони кричать.
– А що відбувається, коли люди закохані? – продовжив учитель. – Вони говорять тихо, бо їхні серця близькі, а відстань між ними майже відсутня. Коли любов стає ще глибшою, вони шепочуться, ще більше наближаючись одне до одного. І зрештою навіть шепіт стає зайвим: вони просто дивляться один на одного і розуміють усе без слів.
Отож, коли сперечаєтесь, стежте, щоб ваші серця не віддалялися. Не дозволяйте словам збільшувати прірву між вами. Бо може настати момент, коли відстань стане настільки великою, що повернутися буде неможливо.
Радимо також прочитати:
- Коли ви сваритеся, пам’ятайте одне важливе правило…
- Психологія конфлікту: як підтримувати стосунки і менше сваритися під час війни
