Іноді ми, розумні адекватні люди, починаємо сперечатися із “віслюками”, які кажуть, що трава синя. А що з цього виходить – читайте у притчі…
Сказав якось віслюк коню: «Трава синя». Кінь виправив: «Трава зелена». Віслюк не погодився і спалахнула суперечка.
Кінь, витративши всі аргументи, запропонував звернутися до Лева: хай розсудить! Царю звірів вже точно впертий віслюк має ж повірити.
Не встигли вони підійти до левової галявини, як віслюк самовдоволено заволав: «Царю звірів, правда ж, трава синя?».
Лев спокійно відповів: «Так, трава синя». Віслюк самовдоволено продовжив: «От бачите! А кінь зі мною не згоден! Він сперечався, пручався, зіпсував мені нерви і настрій. Покарайте його».
«Добре, кінь буде покараний одним днем повного мовчання», – виніс вирок цар звірів. Кінь оторопів: “За що?! Трава ж зелена!”
Лев відповів: «Знаю. І караю не за колір трави. А за те, що ти, смілива й розумна тварина, дозволив собі втягтися в суперечку з віслюком, витратив свій і мій час на дурня, якому не важлива ні правда, ні реальність, а тільки перемога його переконань. Ніколи не сперечайся з віслюками. Коли невігластво кричить, розум мовчить. У тебе буде цілий день, щоб це попрактикувати».
Post Views: 22