Просто прочитайте цю історію. І в час, коли вам захочеться опустити руки і буде здаватися, що життя закінчилося, пригадайте цього хлопця.

Він як з неба впав. Обійняв ззаду, щось зашепотів у вухо, кудись потягнув – і почалася вакханалія. А потім зник. Ніби марево… Тільки пакуночок залишив. І крила за плечима…

Жінка не побоялася відкрито боротися за волю України. Хоч і дорого заплатила за це – 25 років у таборах. Від її спогадів мурашки по тілу.

Просто цінуйте себе, знайте собі ціну і ніколи не залишайтеся там, де вас не цінують. Щоб зрозуміти та усвідомити, прочитайте цю коротеньку історію.

“Я нікому нічого не винна, я не власність чоловіка чи країни! Маючи два дипломи, не можу забезпечити навіть нормальний побут, одягаюсь у секонд-хенді, м’яса майже не їм. Усе, крапка! Хочу заміж за іноземця!”