Під час повітряної тривоги і діти, і працівники закладів освіти одночасно прямують до укриттів. Коли велика кількість людей тривалий час перебуває в обмеженому просторі, захисна споруда фактично стає повноцінною частиною освітнього середовища: тут продовжується навчання, проходять розмови, діти п’ють воду та перекушують.

У таких умовах недостатній повітрообмін, скупченість, відсутність нормального доступу до питної води чи засобів гігієни можуть спровокувати спалахи респіраторних і кишкових інфекцій. Саме тому рівень готовності укриття вимірюється не лише його місткістю та міцністю стін, а й суворим дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

Зміст

1. Дитина з ознаками інфекційного захворювання має залишатися вдома

2. Що робити, якщо дитині стало зле під час повітряної тривоги

3. Що має бути в укритті для надання допомоги та запобігання поширенню інфекцій

4. Питна вода в укритті: наявність бутлів ще не гарантує безпечності

5. Питна вода та вода для санітарно-побутових потреб — не одне й те саме

6. Вентиляція: універсальної поради «відчинити всі двері» не існує

7. Гігієна рук має бути реально доступною

8. Прибирання: чистота важливіша за запах хлору

1. Дитина з ознаками інфекційного захворювання має залишатися вдома

Будь-яка профілактика інфекцій починається ще за межами школи чи дитячого садка. Якщо малеча має підвищену температуру, болі в горлі, кашель, нудоту, блювання, діарею чи висипання, її слід залишити вдома. Похід до колективу в такому стані не лише підриває здоров’я самої дитини, а й створює серйозну загрозу для всіх інших під час спільного перебування в закритому укритті.

Згідно із законодавством (зокрема ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб») працівники закладів освіти зобов’язані стежити за самопочуттям вихованців та ізолювати хворих. Педагоги не ставлять діагнозів, проте у разі появи симптомів залучають медика (за наявності), тимчасово відокремлюють дитину і негайно повідомляють батьків. Для садків діють додаткові норми (постанова КМУ № 1080 та Санітарний регламент), які вимагають щоденного нагляду за станом малюків.

Коли точно варто залишитися вдома:

• температура вище норми;

• сильний кашель, утруднене дихання;

• багаторазове блювання чи пронос;

• незрозумілий висип чи жовтяниця;

• різка слабкість.

Не варто збивати симптоми жарознижувальними лише заради відвідин занять — це не усуває хворобу й не зупиняє передачу вірусів.

Радимо також прочитати: Як допомогти дитині подолати страх і тривогу в укритті: поради сімейного лікаря

2. Що робити, якщо дитині стало зле під час повітряної тривоги

Симптоми можуть проявитися прямо під час тривоги. Школа чи садок зобов’язані мати чіткий алгоритм дій на цей випадок.

Спершу оцінюють загальний стан. Якщо спостерігаються порушення свідомості, проблеми з диханням, судоми чи ознаки важкої алергії — негайно викликають швидку (103 або 112) і надають домедичну допомогу, постійно залишаючись поряд із дитиною.

Якщо загрози життю немає, дитину слід тимчасово ізолювати від інших у межах укриття. Її розміщують на максимально можливій відстані від колективу (не перекриваючи евакуаційні виходи), забезпечують доступ до гігієни та респіраторної безпеки. Виводити дитину назовні під час тривоги лише задля ізоляції не можна — безпека від обстрілів залишається першочерговою.

За відсутності протипоказань (утрудненого дихання чи блювання) дитині з ознаками застуди можна запропонувати медичну маску відповідного розміру, якщо вона вміє її самостійно носити й знімати.

3. Що має бути в укритті для надання допомоги та запобігання поширенню інфекцій

Захисні споруди цивільного захисту (відповідно до наказу МВС № 579 та інших нормативів) мають бути оснащені всім необхідним для екстрених ситуацій:

• Аптечка для домедичної допомоги: зберігається в сухому, недоступному для дітей, але швидко доступному для відповідальних осіб місці. Її склад та терміни придатності регулярно перевіряються.

• Запас медичних масок: дитячі та дорослі розміри на випадок масової появи респіраторних симптомів.

• Нестерильні оглядові рукавички: знадобляться педагогам при контакті з біологічними рідинами чи під час прибирання забруднень.

• Супутні матеріали: паперові серветки, безпечні антисептики та одноразові пакети для відходів із чітким маркуванням.

У дошкільних закладах вимоги до медичних осередків додатково регулюються урядовими постановами. Усі засоби захисту мають або постійно зберігатися в укритті, або оперативно доставлятися туди під час тривоги.

4. Питна вода в укритті: наявність бутлів ще не гарантує безпечності

Наявність ємностей з водою в укритті — це ще не запорука її безпеки. Важливе походження води, її відповідність санітарним нормам (ДСанПіН 2.2.4-171-10), цілісність тари та правила зберігання.

Питна вода має замовлятися у перевірених операторів ринку з повною інформацією на маркуванні (виробник, дата, умови). Заборонено використовувати бутлі з пошкодженими кришками чи без етикеток.

Зберігати воду слід подалі від сонячних променів, тепла та побутової хімії. Якщо використовуються кулери чи помпи, їх регулярно миють і дезінфікують. Для пиття діти повинні користуватися індивідуальними пляшечками або одноразовими стаканчиками, уникаючи контакту горлечка пляшки з обладнанням загального користування.

5. Питна вода та вода для санітарно-побутових потреб — не одне й те саме

В укритті обов’язково розмежовують питну воду та технічну (для миття рук, прибирання, змивання в санвузлах).

Згідно з регламентами для шкільних укриттів, на кожну людину має закладатись не менше 5 літрів води для санітарно-побутових потреб окремо від питних запасів. Усі ємності суворо маркуються: «Питна вода» або «Вода для санітарно-побутових потреб», із зазначенням дати розливу та відповідальних осіб. Використовувати неперевірену воду для пиття категорично заборонено.

6. Вентиляція: універсальної поради «відчинити всі двері» не існує

Конструкції укриттів бувають різними: від спеціалізованих сховищ до найпростіших підвалів. Тому повітрообмін організовується за технічною документацією та будівельними нормативами (ДБН В.2.2-5:2023).

Самовільне відчинення дверей чи вентканалів може порушити захисні властивості споруди або герметичність. Адміністрація закладу зобов’язана знати розрахункову місткість вентиляції та те, як вона працюватиме у разі знеструмлення.

Основні гігієнічні показники повітря в укриттях (для шкіл):

• температура: 17–21 °C;

• вологість: 40–60 %;

• вуглекислий газ (CO2​): не більше 0,07% (700 ppm);

• чадний газ ($CO$): не більше 5,0 мг/м³.

Для контролю можуть використовуватись датчики-аналізатори. Наближення показників до критичних норм вимагає перевірки вентиляції та кількості людей. Для дитячих садків нормативи температури дещо інші (19–23 °C для звичайних груп, 20–22 °C для немовлят), а постійний контроль здійснюється за допомогою термогігрометрів.

Важливо пам’ятати: побутові генератори чи інші двигуни внутрішнього згоряння ніколи не можна розміщувати всередині чи поблизу повітрозабірників, щоб уникнути отруєння чадним газом. Очищувачі повітря є лише допоміжним елементом і не замінюють припливу свіжого кисню.

7. Гігієна рук має бути реально доступною

Справжній доступ до гігієни — це не просто плакат на стіні, а робочі умивальники з водою, милом, одноразовими рушниками та туалетним папером, які доступні безпосередньо під час тривоги (санітарні вузли мають функціонувати в безпечній зоні).

Базовим методом очищення рук є миття водою з милом (особливо після туалету, перед їжею або при видимій забрудненості). Спиртові антисептики (з вмістом спирту від 60%) є ефективною альтернативою, якщо руки чисті. Маленькі діти користуються антисептиками виключно під наглядом дорослих, щоб уникнути потрапляння в очі чи випадкового ковтання.

Радимо також прочитати: В які ігри можна бавитися з дітьми у сховищі

8. Прибирання: чистота важливіша за запах хлору

Сильний запах хлору зовсім не означає чистоту. Основа санітарії в укритті — регулярне видалення пилу, вологе прибирання поверхонь та дотримання інструкцій до безпечних мийних засобів.

• Школи: вологе прибирання проводиться щодня (або після кожної зміни у разі змінного навчання), особлива увага приділяється поручням, ручкам дверей та столам.

• Дитячі садки: підлогу миють щодня (молодші групи — двічі на день), меблі протирають вологими серветками, а санітарні кімнати та раковини дезінфікують за чітким графіком. Генеральне прибирання з мийними засобами проводять щотижня, а з дезінфекційними — раз на місяць.

Інвентар для прибирання туалетів і житлових зон суворо розділений і промаркований. Усі дезінфекційні засоби повинні мати державну реєстрацію, використовуватися строго за інструкцією без перевищення концентрацій. Категорично заборонено змішувати хлоровмісні препарати з кислотами чи аміаком, оскільки це викликає виділення токсичних газів.

Епідемічна безпека в укритті не забезпечується разовою акцією перед навчальним роком. Запаси води та засобів гігієни вимагають постійного поповнення, вентиляція — технічного обслуговування, а персонал — розуміння чітких алгоритмів дій. Справжній захист здоров’я дітей будується на щоденній увазі до деталей: чистій воді, якісному повітрообміні, доступній гігієні та злагодженій командній роботі освітян і батьків.

За матеріалами Центру громадського здоровʼя МОЗ України