Люди помилково думають, що ці дітлахи живуть в якомусь іншому світі. Це не зовсім так, вони живуть у нашому світі, але сприймають його інакше.

Вони відчувають на дотик не так як ми: до одного лише торкнешся – і йому стане боляче, а інший майже не відчуває болю.

Ці діти можуть мати загострений слух, тому часто у гамірних місцях затуляють вуха. Вони зосереджують вагу на деталях і їм дуже важко загалом осягнути світ, у якому ми живемо.

Ці діти зовсім беззахисні і не пристосовані до звичайного для нас життя, тому потребують постійної допомоги.

Вони – «аутисти» із розладом чуттєвої, емоційної, пізнавальної сфери, з порушенням моторики, уваги, пам’яті, мовлення та мислення. Словом – особливі.

– Що таке аутизм і як він проявляється?

– Аутизм – це порушення психіки у дітей. Основною ознакою є втрата потреби у спілкуванні навіть із близькими людьми. Дитина на ранньому етапі свого розвитку втрачає інтерес до пізнання світу і, відповідно, не набуває мовних навичок, навичок спілкування.

Бувають випадки, що до певного періоду дитина розвивається нормально, а потім різко зупиняється на досягнутому і поринає у свій світ.

У дітей, які страждають аутизмом, стирається грань між неживою природою і людьми, вони не шукають друзів, не вступають у мовне спілкування.

Вони надають перевагу маніпулюванню мотузочками, банками, дрібними предметами. Ігри їхні монотонні – кілька днів або місяців вони граються однією іграшкою.

Зовні може здаватися, що дитина розумово відстала, але це не так. Якщо уважно спостерігати, можна помітити, що гра має цілком логічний характер.

Діти-аутисти хворобливо сприймають зміни у звичному оточенні. Поява нових меблів, одягу, шпалер їх дуже лякає. Страх перед змінами формує у них стійкі ритуали поведінки.

Наприклад, до десяти років дитина може не вживати твердої їжі або не їсти із металевого посуду. Для таких дітей характерне гіпертрофоване почуття страху, рятуючись від якого, вони часто можуть заподіяти собі шкоду.

– Коли з’являються перші симптоми аутизму і хто перебуває у групі ризику?

– Аутизм, як правило, проявляється у віці двох з половиною років. Основну роль у його виникненні відіграє генетична схильність.

У більшості дітей-аутистів батьки неординарні особистості, інколи навіть дуже сильно захоплені якоюсь справою.

Жорсткість і непоступливість у спілкуванні з дитиною також призводить до того, що дитина замикається у своєму світі. За незрозумілими причинами хлопчики вдвічі частіше мають аутизм, ніж дівчатка.

– Кажуть, що аутизм ходить поряд із геніальністю…

– У дітей, які страждають аутизмом, бувають випадки геніальної пам’яті. У своїй практиці я зустрічав хлопчика, який не вмів розмовляти, а із сірників складав цілі речення із рекламних роликів.

У деяких дітей дуже розвинені математичні здібності, вони в пам’яті можуть вирішувати складні математичні завдання.

І ще в аутистів зовсім не таке бачення навколишнього світу як у нас. Пригадую випадок, як бабуся, намагаючись викликати в онука хоч якісь емоції, розповіла йому випадок, як автомобіль збив собачку. В надії викликати почуття жалю, співчуття. Але хлопчик запитав: «А якої марки був автомобіль?».

– Як лікують діток з аутизмом?

– Щоб вибрати правильне лікування, ми спостерігаємо за пацієнтом, будуємо гру з ним. Існує спеціально розроблене опитування для раннього діагностування цієї хвороби, коли ставляться питання батькам про їхніх дітей. Таким чином дитину можна обстежувати у віці 18 місяців.

Поєднання методів психотерапії із медикаментами, які поліпшують кровообіг мозку, якщо не виліковує, то значно полегшує стан.

А як поводиться ваше дитя?

У будь-якому журналі або книзі, присвяченій материнству, розписано у якому віці як повинна розвиватися дитина. Якщо щось не так, це повинно насторожити батьків і обов’язково про це слід розповісти лікареві.

Зокрема, коли малюку виповнилося три місяці, він має радіти, коли до нього підходить мама, протягувати рученята до іграшки.

Аутисти на це не реагують. Вони можуть довгий час спокійно лежати у ліжечку, коли звичайні діти вимагають уваги, або навпаки постійно кричать, аби їх взяли на руки.

Вони прив’язані тільки до однієї людини.

Діти-аутисти не дивляться співрозмовнику в очі, не контактують з іншими дітьми, не бавляться в сюжетно-рольові ігри.

Інколи складається враження, що дитина нічого не чує, вона може не реагувати на голосні звуки, натомість відповість на дуже тихі. Коли малюк починає говорити надто пізно або навпаки дуже рано – це теж ознаки «аутизму».

Дуже часто дітлахи починають говорити одразу фразами і «розумними» словами і замість перших «мама, тато» від них можна почути вислови, наприклад, з телевізора.

Їм властива так звана «папужа мова»: говорять не те, що на думці, а повторюють за іншими, цитують.

Найважливіший із симптомів – стереотипічнсть, тобто повторювані рухи. Діти можуть, наприклад, трусити руками, маніпулювати предметами. Так вони себе заспокоюють у критичних ситуаціях, а таких у житті аутистів дуже багато. Навіть коли дорослим здається, що все нормально, дитина може нервувати.