Зайшла у супермаркет купити овочів. Ходжу, вкладаю до кошика, не помічаючи, що усе обране – зеленого кольору. Раптом зупиняє мене сухуватий сивуватий чоловік і сумішшю дивного суржику каже:
– Не магу повірити! Мілєйшая, да ви ж відчуваєте ауру продукта!
Я ще не встигаю зрозуміти, що коїться, як чоловік захоплено додає:
– Мілєйшая, да ви знаєте, што вівторок – зелений день! Читаєте кнігу жизні?
Вирішую, що це черговий фанатик, на яких мені страх як щастить, тому усміхаюся привітно і по-філософськи кажу:
– Та всі ми читаємо книгу життя.
Іду вздовж ящиків із яблуками. Чоловік швидко наздоганяє.
– Філасофстуєтє? Харашо шифруєтєсє від усєх, але я побачив цю енергію!
Нє думал, што в Луцкє єсть ретранслятори свєта, кромє мєня. Всьо ж дєла в миндалєвідних глазах. Свєт і чуство або єсть в ніх, або нема. І зелений! Ета ж трава! Ета жизнь! А завтра у вас, мілєйшая, красний день чі аранжевий?
– Як завтра захочеться, так і буде, – сміюсь я і прямую до каси.
– Так і буде… Живе па кнігє жизні. Точна ретранслятор! – чую позаду.
Словом, подруги кажуть, що якби ці історії розказував хтось інший, то думали б, що вигадка, а оскільки знають моє вміння навіть без власного бажання вплутуватися в дивні речі, то вже й не дивуються.
Можете брати мене з собою на закупи, визначатиму ауру продуктів.
Тричі прекрасна річ – це моє сироїдіння.
Авторка – Юлія Фінковська
Читайте також:
- Квасити капусту треба у чоловічі дні – понеділок, вівторок та четвер
