Одне з найкращих рішень, яке я коли-небудь ухвалювала, — це дати людям можливість думати про мене що завгодно.
Врешті-решт, це їхні думки, їхній час, і вони мають право витрачати його, як хочуть. До чого тут я?

І ось що сталося: я відчула неймовірну свободу!

Тепер я не боюся розчарувати нікого! Я не витрачатиму ні хвилини на суперечки.
Не вступатиму в дискусії.
Не буду доводити свою правоту чи невірність…
Мені просто лінь.

І я шкодую про той час, коли мені ще не було лінь…
Коли я не лінувався спілкуватися через силу з тими, з ким це не хотілося.
Коли не лінувався говорити “так”, хоча всередині мене було велике “ні”.
Коли не лінувався відповідати на запитання, які я не хотів обговорювати.
Не лінувався виправдовуватися за свою точку зору, хоча я ніколи не нав’язувала її і не просила переконувати мене у зворотному.

Учіться цієї ліні, друзі!

Вона заощадить ваш час для справжніх людей у вашому житті. Вона допоможе зберегти енергію для тих, кому дійсно потрібна ваша допомога, не витрачаючи її на тих, хто лише тягне вас у розмови, що не мають сенсу.
Вона дасть свободу тим, хто вас не любить, але чомусь продовжує лізти у ваше життя, щоб повідомити вам про це.
І, зрештою, ця лінь проведе своєрідне генеральне прибирання у вашому житті, залишивши в ньому лише те, що справді важливо.

Позбавитися від зайвого на всіх рівнях — це одна з основних умов збереження психологічного здоров’я. Адже нічого не руйнує нас більше, ніж залежність від чужої думки та намагання задовольнити всі чужі очікування.

Не беріть на себе відповідальність за емоційне обслуговування тих, хто вирішив, що їхня думка про вас повинна впливати на ваше життя.
Тільки ви самі маєте право на своє життя.
Тому нехай думають про нас… поки їхнє життя минає.
А ми житимемо… поки вони думають.

За Лілією Град

Радимо також прочитати:

• Притча про людину, яка ніколи не сперечалась

• Іноді наймудріше – це просто відступити