Великдень традиційно вважається одним із найзначніших релігійних свят, і з цим святом пов’язано чимало різноманітних звичаїв та традицій, які мають глибоке коріння в історії.
Основним символом Пасхи є Великодній кошик, до якого традиційно кладуть паску, крашанки та інші продукти, які мають символічне значення. Паска символізує хліборобство, яйця та м’ясо – тваринництво і птахівництво, масло і сир – продукцію скотарства, а буряк та хрін – садівництво.
Прочитайте також: Кожен продукт у великодньому кошику має своє значення і цілющу силу
Леся Горошко-Погорецька, кандидатка історичних наук та старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України, зазначає, що хрін та буряк у пасхальному кошику має практичне значення. Вона пояснює, що після сорокаденного посту споживання великої кількості м’яса може бути небезпечним, а хрін і буряк допомагають засвоїти щедру пасхальну трапезу.
Навіщо освячують ніж і мотузку?
Також у давнину у великодній кошик на освячення клали ніж та мотузку. Існує повір’я, що з освяченим ножем можна шукати квітку папороті на Івана Купала, адже він вважався помічним. Мотузка, освячена у церкві, використовувалася для того, щоб впіймати відьму, оскільки у давнину в суспільстві було розповсюджено багато демонологічних вірувань. В кошик також клали обереги, такі як хрестики та образки, що служили захистом від злих духів.
Існує декілька версій, чому колись освячували ніж. Люди вважали, що якщо все на великодньому столі освячене, то й ніж повинен бути освяченим для того, щоб порізати ці продукти. Інші вірили, що освячують ножі відьми, які потім використовують його в своїх чарах.
Також існувало переконання, що освячений ніж може захистити від хвороб. Його у давнину використовували повитухи, знахарі: лікували забій, грижу, допомагали породіллі розродитися. Освячений ніж могли класти у ліжечко до немовляти, щоб відвернути нечисту силу. Також клали освяченого ножа біля корови, щоб не била господарів, розганяли ним грозові хмари.
Проте священники ставлять під сумнів цей звичай, вважаючи його вигадкою та забобоном, і наголошують, що в такому випадку людина не отримує благословення, а натомість заробляє гріх.
На фото – освячення пасок у селі Богдан (тепер Рахівського р-ну Закарпатської обл.), 1929 рік. Світлина Амалі Кожмінової, uzhgorod.net.ua
