Габрієля Запольська вражала сучасників сміливою поведінкою і творчістю. А ще у Габріелі була непересічна доля. Їй властива була гостра ворожість до чоловіків, які в її уяві поставали як винуватці усіх нещасть, що можуть статися у житті жінок. Була актрисою, але постійно конфліктувала з театральним середовищем. Вважала, що її недооцінюють. Пізніше сварилася з усіма режисерами, які ставили п’єси Габріелі. У літературній творчості Запольська зверталася до тем, які вважалися «забороненими», зокрема проституція, венеричні захворювання. Про 27-річну феміністку заговорили від Варшави до Львова, російський критик Ян Поплавський безпідставно звинуватив її у плагіаті.
Дівчинка змалку перечила батькам
Дитинство над Дністром. Батько – Вінцент Корвін-Піотровський – був маршалком волинської шляхти, власником фільварків у селі Підгайці (нині – Луцького району Волинської області) та у Ківерцях (нині село Прилуцьке Ківерцівського району). Матір Юзефа – прима-балерина Варшавського оперного театру. Вона сумувала в провінції, тому часто виїжджала до Львова і Варшави. Дослідник Сергій Гупало стверджує, що Вінцент годинами молився у каплиці, мріяв про подорож на Святу землю, але не міг собі цього дозволити, тому щоранку ходив пішки навколо Ківерців і за кілька років здолав відстань як до Святої землі.
Дівчинка змалку перечила батькам. Попри заборону, дружила з дітьми місцевих жителів, що наймитували на ківерцівському фільварку. Зокрема, потоваришувала з донькою кучера Мелашкою, яка стала прототипом героїні однойменного роману. Згодом батьки відправили доньку на навчання до Львова. Там дівчина пережила потрясіння і душевну кризу через аморальність та жорстокість вихователів. Батько наполягав, аби після невдалого навчання в Львівському жіночому педагогічно-науковому інституті донька мешкала в Ківерцях. Одначе майбутня знаменитість хотіла жити власним життям.
Радимо також прочитати: Знай наших: Королева польського твісту і французького кабаре народилася на Волині
Кохання, гроші, зрада
Усупереч батькам Габріеля зі Львова подалася до Варшави, де мешкала у родички. Там вона і зустрілася з першим чоловіком – Костянтином Сніжком-Блоцьким, офіцером-гвардійцем. Цей союз проіснував кілька місяців, хоча до юридичного розриву минуло майже п’ять років. Приводом стала розмова зятя з тестем про посаг, який Габріеля випадково підслухала. Виявилося, що Костянтину її придане надто скромне. Мало того, чоловік зраджував її і заразив уже вагітну Габріелю сифілісом. Донька, що народилася в тяжких муках, згасла, оскільки венерична хвороба уразила і її. “Під час короткого заміжжя за паном Сніжком я втратила все: віру в людей, свої дівочі ілюзії та посаг,” – розповідала вона. Саме під час першого заміжжя у неї з’явився висновок, що чоловіки – уособлення зла і нещасть для жінок.
Дізнавшись про розлучення доньки і її бажання присвятити себе театру та літературі, батьки відмовили їй у фінансовій підтримці, не дозволяли розривати зв’язки з чоловіком. Одначе Габріеля не могла жити по-іншому. Аби заробити на прожиття, шила вбрання для ляльок власникам львівських крамниць.
У 1880-ті роки Габріеля виступає на сценах Варшави, Львова і Санкт-Петербурга, а потім націлюється підкорити Париж. У Франції вона грала в театрі, а ночами писала: за п’ять років створила п’ять романів. Однак не вдалося зробити головного – підкорити паризьку сцену, Габріеля не могла позбутися польського акценту.
На сцені втратила свідомість і протягом двох діб спала летаргічним сном
З надією невдовзі виїхати до США, Запольська прибуває до Кракова, а пізніше до Львова. В рідній стороні стала працювати журналісткою у місцевій пресі. І ось 24 лютого 1900 року з Габріелею Запольською трапилася велика несподіванка, вона на сцені втратила свідомість і протягом двох діб спала летаргічним сном.
У Львові Габріеля зустріла Станіслава Яновського, який був на 11 років молодший від неї. Вони побралися 1901 року. Перспективний художник Станіслав Яновський не знав, які випробування його очікують попереду. Нервові хвороби виснажили її сильний організм, загрожувала сліпота, часто засинала, заливши очі кокаїном. Яновський не мислив себе без малярства, а Габріеля Запольська вважала себе ціннішою для суспільства, аніж він. Подружнє життя виявилося мукою. Габріеля потребувала особливої уваги, бо часто хворіла на запалення легенів, різними видами ангін, ревматизмом, тривалий час проводила в темряві через проблеми із зором. Кожен з них вважав себе ціннішим в мистецтві. Вони неодноразово розривали стосунки через конфлікти, підозри у зраді, але Яновський протягом 20 років залишився вірним чоловіком цієї непростої жінки. Саме йому належить заслуга, що він зберіг пам’ять про письменницю.
Радимо також прочитати: Знай наших: 25 українців, які змінили світ
Останнє десятиліття для Габріелі Запольської було найважчим
Розбита нелегким життям, хвора, вона почувалася надто самотньою. Крім чоловіка, який жив окремо, але з яким ще існував шлюб, у неї нікого не було. У цей непростий період останніх років життя писала «Мораль пані Дульської» та «Смерть Феліціана Дульського». Саме завдяки цим творам Габріеля Запольська відома дотепер. Вона померла 17 грудня 1921 року. Тіло не ховали протягом п’яти днів, оскільки була підозра, що вона заснула летаргічним сном.
Сьогодні творчість емансипованої жінки Габріелі Запольської переосмислюють. Її твори – це лірика, інтим, еротика, фемінізм на тлі драми і трагедії. Не дивно, що консервативним сучасникам і радянським літературним критикам її творчість не припала до вподоби.
