“Нещодавно я стала випадковим свідком розмови двох матусь, які гуляли з дітьми в парку. Одна з них скаржилася, що хірург поставив її місячній дочці “якусь дисплазію”, і тепер потрібно “відвалити купу грошей на лікування”, – розповідає лікарка-ортопед Марина МИРОНОВА. – Друга жінка сказала, що її дитині ставили те ж саме, але вони вирішили нічого не робити, і “нічого страшного, дитина ходить і навіть бігає”. Лікарка детально розповіла про дисплазію кульшових суглобів, що це за захворювання і чим воно небезпечне.
– З досвіду знаю, скільки зусиль докладають дитячі хірурги, ортопеди, щоб роз’яснити складний для дитини прогноз за відсутності лікування дисплазії кульшового (тазостегнового) суглоба, – каже лікарка. – Адже ця не надто помітна для неспеціаліста дитяча патологія рано чи пізно проявить себе у вигляді порочної установки стоп, вторинної нестабільності кульшового суглоба, диспластичного коксартрозу, перекосу таза, статичного сколіозу та ін.
Що таке дисплазія?
У грецькій міфології в історії кульгавого коваля Гефеста ми бачимо опис його ходи, що свідчить з найбільшою ймовірністю про вроджений вивих стегна (крайній ступінь дисплазії тазостегнових суглобів). Ще Гіппократ описував зовнішні прояви вродженого вивиху стегна, і вже тоді закликав припинити порочну практику скидання немовлят із подібним каліцтвом з гори (як це зробила цариця богів Гера зі своїм сином Гефестом), а лікувати їх з раннього віку. Уже в давнину була висунута ідея походження цього страждання через невигідне для розвитку тазостегнових суглобів положення дитини в утробі матері. І до цього дня ця теорія має під собою ґрунт.
Останнє століття ознаменувався бурхливим вивченням порушення розвитку тазостегнових суглобів, оскільки провідні ортопеди світу вважають цей стан центральною проблемою дитячої ортопедії.
Сьогодні до доведених причин формування дисплазії тазостегнових суглобів можна додати:
- спадкові чинники,
- гормональні порушення під час вагітності у майбутньої мами,
- мієлодисплазію (вроджену ваду розвитку спинного мозку) попереково-крижової області,
- ембріональні порушення при закладці суглоба у перші тижні вагітності,
- порушення м’язового тонусу у новонародженого.
Як виглядає здоровий і нездоровий кульшовий суглоб?
Кульшовий суглоб – це шарнір, у якому сферична голівка стегнової кістки вставляється у вертлюжну западину тазової кістки, яка виглядає, як напівсфера. І все це доповнено хрящовими структурами, зв’язками і м’язами, які надають суглобу необхідну стабільність.
А тепер проведімо експеримент. Візьмімо в руки два напівсферичних предмети, блюдце і чашку, покладемо в них м’ячики і покрутимо їх руками. Звідки швидше вискочить м’яч? Правильно! З блюдця!
Так ось, дисплазія кульшового суглоба — це те ж саме блюдце, з якого під впливом будь-якого чинника головка стегна вислизне з легкістю, і ми отримаємо порушення анатомічного співвідношення в суглобі. Саме взаємовідношення “головка стегна — вертлюжна западина” лежить в основі класифікації дисплазії тазостегнових суглобів.
Які види дисплазії бувають
Раніше виділяли стан передвивиху, підвивиху і вивиху. У першому випадку мова йде про несформовану вертлюжну западину (варіант блюдця), але головка стегнової кістки при цьому на місці. При підвивиху головка стегна частково виходить із западини, а при вивиху залишає її повністю.
Зараз завдяки ультразвуковому дослідженню можна говорити про більш розширену класифікацію, де детально представлені саме м’якотканні структури, які утворюють суглоб, що для періоду новонародженості найбільш важливо. У цьому віці суглоб представлений саме хрящами, а окостеніння їх відбувається значно пізніше.
Симптоми та діагностика дисплазії
Будь-який лікар з легкістю перелічить клінічні ознаки дисплазії тазостегнових суглобів:
- обмеження відведення в суглобі,
- асиметрія сідничних складок,
- асиметрія стегнових складок,
- скошеність статевої щілини у дівчаток,
- симптом зісковзування та ін.
Я ж хочу звернути увагу батьків на той факт, що існують і так звані «німі», безсимптомні випадки дисплазії тазостегнових суглобів, особливо це стосується дітей зі зниженим м’язовим тонусом у ніжках.
Мені, ортопеду з 20-річним стажем, доводиться визнати недосконалість клінічних методів дослідження і складнощі в оцінці хрящових елементів суглоба за даними рентгенограми. Тому золотим стандартом я вважаю підхід Німеччини та Австрії, де введено обов’язкове ультразвукове дослідження кульшових суглобів усіх новонароджених дітей. Це абсолютно безпечне і високоінформативне дослідження, єдиним обмеженням якого може бути недостатній досвід лікаря, який проводить діагностику.
Із діагностикою і лікуванням дисплазії не можна зволікати!
Батьки повинні знати, що тазостегнові суглоби у новонародженого мають високий темп дозрівання в перші 6 тижнів життя. Потім з 6 до 12 тижнів швидкість дозрівання дещо знижується, а ось після 12-го тижня чітко сповільнюється, і до 16 тижня приходить до певної стабільності. І, відповідно, чим пізніше поставлений діагноз, тим коротше відрізок часу, що залишився на успішне лікування.
Будь-який ортопед скаже, що результати лікування дітей, у яких дисплазія тазостегнових суглобів була виявлена в перші дні після народження найкращі і досягають 100% вилікування. Тому “не проґав момент”!
Обов’язково зробіть своєму малюкові УЗД кульшових суглобів на першому місяці життя. І, звичайно ж, покажіть своє чадо після цього обстеження дитячому ортопеду.
Якщо у вас усе добре, живіть і радійте життю! Якщо ж виявлені які-небудь проблеми, потрібно вирішувати їх негайно. Завдання лікаря — правильно вибрати тактику лікування, а завдання батьків — неухильно виконувати всі рекомендації і не йти на поводу у зайвої жалості до свого чада.
