“Кожен повинен щось залишити після себе. Сина, або книгу, або картину, збудований тобою будинок, або хоча б зведену з цегли стіну, або пошиту тобою пару черевиків, або сад, посаджений твоїми руками. Щось, чого за життя торкалися твої пальці, у чому після смерті знайде прихисток твоя душа. Люди дивитимуться на вирощене тобою дерево чи квітку, і в цю мить ти живий будеш».
“Перш ніж навчитися відпускати, навчися утримувати. Життя не можна брати за горло — воно слухняне лише тоді, коли злегка до нього торкатися. Не перестарайся: десь треба дати йому волю, а десь піти на поводу. Вважай, що сидиш у човні. Заводь собі мотор. Та як тільки почуєш прямо по курсу ревіння водоспаду, що дужчає, викинь за борт старий мотлох, зав’яжи найкращу краватку, одягни капелюх, закури сигару — і повний вперед, поки не навернешся… Ось де справжній тріумф. А сперечатися із водоспадом — це марно”.
- 20 життєствердних цитат Габрієля Гарсіа Маркеса
“Не важливо, що саме ти робиш, важливо, щоб усе, до чого ти торкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб у ньому залишалася частка тебе самого. Будь справжнім садівником”.
“Я хочу жити без воєн. Хочу дізнатися, що за ніч якимось чином гармати у всьому світі перетворилися на іржу, що бактерії в оболонках бомб стали нешкідливими, що танки провалилися крізь шосе і, подібно до історичних чудовиськ, лежать у ямах, заповнених асфальтом. Ось моє бажання”.
- 24 найкращі цитати про житття Джорджа Бернарда Шоу
“Набивайте людям голови цифрами, начиняйте їх невинними фактами, поки їх не занудить, нічого, зате їм здаватиметься, що вони дуже освічені. У них навіть буде враження, що вони мислять, що вони рухаються вперед, хоч насправді вони стоять на них. І люди будуть щасливі, бо “факти”, якими вони напхані, це щось незмінне. Але не давайте їм такої слизької матерії, як філософія чи соціологія. Не дай бог, якщо вони почнуть робити висновки та узагальнення. Людина, яка вміє розібрати і зібрати телевізорну стіну, — а в наші дні більшість це вміє, — куди щасливіша за людину, яка намагається виміряти і обчислити Всесвіт, бо не можна його ні виміряти, ні обчислити, не відчувши при цьому, який ти сам нікчемний і самотній. Я знаю, я пробував!”
“Подавайте нам розваги, вечірки, акробатів і фокусників, відчайдушні трюки, реактивні автомобілі, мотоцикли-гелікоптери, порнографію та наркотики. Більше такого, що викликає найпростіші автоматичні рефлекси! Якщо драма беззмістовна, фільм порожній, а комедія бездарна, дайте мені дозу збуджуючого – вдарте по нервах оглушливою музикою! І мені здаватиметься, що я реагую на п’єсу, тоді як це всього лише механічна реакція на звукохвилі.
І якнайбільше спорту, ігор, розваг — нехай людина завжди буде в натовпі, тоді їй не треба думати. Організуйте ж, організуйте все нові та нові види спорту, надорганізуйте надспорт! Більше книг із картинками. Більше фільмів. А їжі для розуму все менше. Внаслідок цього незадоволеність. Якийсь неспокій. Дороги загачені людьми, всі прагнуть кудись, все одно куди. Бензинові біженці. Міста перетворилися на туристські табори, люди — на орди кочівників, які стихійно тягнуть то туди, то сюди, як море під час припливу і відпливу”.
