Як близькі люди з’їдають наше життя

Той, кому дорікають, повчають і докоряють, ніколи нічого не досягне. Так і залишиться невдахою...

Дорікають, радять і критикують людину. Кажуть, що треба рухатись, підніматися, долати, досягати чогось. Наводять приклад тих, хто досягає і навіть вже досяг. Сина сусідки чи Авраама Лінкольна. Або письменника Гайдара, котрий у п’ятнадцять років уже полком командував і людей розстрілював, дуже була енергійна людина.

Дорікають, і повчають, і докоряють. Мовляв, ти нічого не можеш, ти ледар, ледар, невдаха. Паразит, утриманець і ганчірка. Іди та добивайся!

Той, кому дорікають, повчають і докоряють…

І той, кого докоряють, робить боязкий крок. Чому боязкий? А я розповім, як одна дівчина купила набір для манікюру. Туди входили всілякі важливі штучки, такий професійний набір. Не дуже дорогий, десь півзарплати. А зарплатня у дівчини була невелика – вона вигулювала чужих собачок. Вона з тваринами швидко знаходила спільну мову, добра тиха дівчина. Невдаха, як її називали батьки. Хоча дочка не брала гроші. Це вони самі витрачали на спільний відпочинок, купували їй одяг на свій смак і навіть платили психологам, щоб вони якось мотивували дівчину на успіх. Бо вона має вищу освіту, а вигулює собак. Додам – ​​у тридцять сім років.

Ось дівчина купила манікюрний набір. Вона вирішила вивчитися на майстра з нігтів або як це називається – на манікюрницю. Вона дивилася ролики в ютубі, читала спеціальну літературу та відкладала гроші на навчання. І ось – вже купила цей набір.

Мама знайшла прихований набір у кріслі-ліжку, на якому спала дочка. Цілком випадково полізла в це крісло, доки дочки не було вдома, – так вона говорила, – і знайшла. Вона закричала диким голосом і покликала чоловіка. І вони вдвох спершу висловлювали своє обурення, а потім прийшла донька. І вони кинулися на неї з докорами та погрозами. З розуму вона зійшла, чи що, збожеволіла? Так опуститися – це сором та ганьба. Це для повних нікчем заняття, для занепалих жінок. А пил від нігтів викличе страшні хвороби, яка мерзота! Не смій і думати про нігті і про таке!

Дівчина зблідла, заплакала і понесла набір назад у магазин. Вона вже забирала кисті та фарби. І гітару забирала. І пальто, в якому була схожа на самі, розумієте кого. І туфлі на підборах, у яких можна ноги переламати. Вона за все життя стільки забрала назад у магазин, що вам і не снилося: нових друзів, закоханих, цуценят і кошенят, від яких довелося відмовитися, ще не взявши їх. Наперед. Професії та поїздки. Купу всього дівчина забрала назад або відмовилася від замовлення.

Ось і вся історія про манікюрний набір. Людину таврують як невдаху і ледаря. Дорікають пасивністю та боягузтвом. “Ах, ти не хочеш нічого добиватися! Подивися на інших!”… Але варто зробити крок, така почнеться хвиля гніву і такі маніпуляції, що одразу зробиш два кроки назад. І віднесеш назад до магазину всі свої мрії та таланти. І саме життя віднесеш; вірніше, залишки від того, що не встигли з’їсти близькі люди.

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook