Діна була жінкою нудною. Жодної пари взуття на шпильці в гардеробі. Парфуми — і ті одні, деревцем якимось пахнуть. Льоша пригадав, як його мама в епоху дефіциту дбайливо збирала флакони парфумів на туалетному столику – вони пахли пудрою, обіцянкою нездійсненного, заморськими квітами.
Неправильні якісь жінки нині пішли, думав Льоша.
Але коли дізнався, що Діна — керівник, а значить, заробляє добре і не проситиме у нього раз на місяць на манікюр та стрижечку, не мріятиме про новий смартфон, а купить його собі сама, – передумав. Така жінка може виявитися дуже зручною для стосунків! Головне, придивитися уважніше, зрозуміти, які у цих стосунків недоліки, і діяти на випередження.
Захоче Діна, наприклад, бути головною в їхній парі, приймати всі рішення за двох – так треба відразу стукнути кулаком по столу і повідомити, що чоловік завжди головний. І тільки чоловік вирішує, де проводити відпустку, на яке кіно йти і в якому ресторані забронювати столик. Витрати, ясна річ, навпіл — Діна ж прогресивна жінка, феміністка.
Але Діна не виявляла жодного бажання панувати. Мабуть, їй вистачало гри у керівницю на роботі. От і добре, думав Льоша, ось і славно.
Щоправда, переходити на спільний бюджет, де все було б навпіл, Діна також не поспішала. Їздила своєю машиною, ночувати воліла у своїй квартирі. З Льошою могла провести вихідні, замовляючи до нього додому піцу та роли. Жодного разу не приготувала сніданок. Розслаблена якась, думав Льоша. Ну нічого, це вона перед сімейним життям дозволяє собі полінуватися. Потім уже не до того їй буде.
Втім, із весіллям теж вийшов казус. Коли Льоша у святковій обстановці обраного ним недорогого ресторану (заплачу за все сам, покажу їй, що можу бути джентльменом в особливо важливі моменти нашого спільного життя, думав він) запропонував Діні одружитися, вона засміялася. Чудовий, мовляв, жарт. А потім різко стала серйозною, коли зрозуміла, що це не жарт взагалі-то і Льоша це все серйозно.
Діна запропонувала гостьовий шлюб. Дітей вона все одно не хотіла, та й Льоша поділяв це її переконання. Спільного побуту вона теж не хотіла. Діні хотілося просто проводити час разом. Іноді.
Льоша задумався: а справді, чому ні? Не треба морочитися загальним бюджетом, не потрібно пертись у РАЦС, не треба бігти в ночі в аптеку за тампонами для баби, не потрібно звітувати де ти і з ким ти.
Потім прикинув: якщо бачитися раз на тиждень, встигне ж Діна приготувати їжі днів на три наперед, ну і по дрібниці, пил витерти, випрати-розважити?.. Повинна ж встигнути! І радо погодився.
Зручна таки штука гостьовий шлюб. Суцільні переваги та жодної звітності!
Через тиждень Діна приїхала до нього після роботи, стомлена. Замовила піцу, впала на диван, увімкнула свій улюблений мультик. Наступного дня спала до дванадцятої. Пральна машинка мовчала. Кошик брудної білизни докірливо дивився з кута ванної. Неприготований борщ маячив на задвірках Льошиної свідомості. Діна поїхала від нього ввечері – справи, мовляв. Удома ще прибрати треба, клінінг викликати. І зробити манікюр.
Ще за тиждень все повторилося. Діна ніби й не думала господарювати. Це що за гостьовий шлюб такий?
На третій тиждень Льоша серйозно образився і зажадав у Діни в суботу вранці котлет. З курки та свининки, підсмажених. Як мама робила.
Діна знизала плечима і сказала, що не їсть котлет. І не готуватиме. Якщо дуже треба, ось телефон ресторану, який доставляє їжу додому.
«Запропонувала гостьовий шлюб, а сама не готує, не прибирає і нічого для мене не робить, уявляєш?» – Скаржився Леша своєму другові.
Що ж це за гостьовий шлюб, де жінка не думає про зручність для чоловіка? Що за гостьовий шлюб без котлет, без турботи та жіночої ласки?
Так і не розібрався Льоша в цій моді. Дивні вони якісь. Заміж не хочуть, все воюють за особистий простір. А застосувати свої жіночі таланти й ніде!
