Існує безліч візерунків та способів зав’язування хустки, але всіх єднає одне: здавна у кожної жінки було кілька хусток на різні випадки. До церкви, на весілля, для сватання, на похорон та скорботу… Досліджуючи національну хустку, можна дослідити українську історію. А наше завдання – зберегти та примножити українську культуру, щоб передати її наступним поколінням.
Хустка як маркер достатку
Хустку українки почали вбирати приблизно у ХVII столітті, до того на голові носили обруси і намітки. Першу хустки були домотканого лляного та вовняного полотна. Це був обов’язковий головний убір заміжніх жінок.
Здавна українська хустка була маркером соціального стану жінки та свідчила про рівень достатку родини. Аби купити гарну хустку дружині, за польської влади на Західній Україні чоловік мав 10-14 днів працювати. Найдорожчими хустками вважалися вовняні, оксамитові чи шовкові.
За хустиною можна було дізнатись і про вік жінки: молодиці носили білі та яскраві, жінки поважного віку — темніші.
Де і як використовують хустку
Хусткою пов’язували голову не тільки від спеки та холоду. Її одягали як оберіг, використовували у різних ритуалах. До наших днів дійшла традиція на весіллі покривати голову нареченої хустиною.
Подекуди й досі під час ритуалу обдаровування молодята беруть подарунки і гроші через хустку. За народними віруваннями подарунки можуть нанести молодій парі порчу, а хустка захищає від неї.
Щоб життя було світлим, молодят вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку.
У давнину кожна дівчина вишивала собі хустки для сватання: роздати сватам, нареченому, свекрусі. На сватанні дівчина дарувала по хустці старостам і пов’язувала хлопцеві, якщо давала згоду на шлюб. Цей обряд так і називали – “хустки”. Після цього дівчина не могла відмовитись від весілля, тому що це був великий сором.
Хустку, яку отримував наречений, беріг усе життя. Якщо гинув десь на чужині чи захищаючи країну, з цією хусткою його проводжали в останню путь або нею перев’язували похоронний хрест.
Існувала традиція, коли перед вінчанням мати дарувала донці хустку – “дівочі сльози витирати”. Цією хусткою накривали очі жінці після смерті.
Чорну хустку нині носять вдови та жінки, які втратили близьких.
Коли в родині народжувалася дівчинка, на ворота зав’язували невеличку хустку, а якщо хлопчик – вишитий рушник.
Перед початком будівництва хати перев’язували хустками руки майстрів. На хрестинах перев’язували руки хресним батькам і священнику.
На кожне свято – своя хустка
Найчастіше жінки красувалося хустками, йдучи до церкви. Кожне релігійне свято вимагало певного дрескоду.
- На Великдень до церкви йшли в червоних хустках, кольору сонця та писанок.
- Блакитним вкривали голову на свята, присвячені Діві Марії. Цей колір символізував її чистоту та божественну силу.
- Зелені хустки неодмінно одягали на Трійцю або Зелені Свята.
- Біла хустина символізувала дівочу чистоту, таку досі одягають на вінчання.
Дивовижна сила спідниці, або Чому так важливо носити спідниці і сукні
