Як робити зауваження чужим дітям? І робити взагалі зауваження чужим дітям? Питання непросте і дуже спірне. Але є кілька загальних правил у спілкуванні з чужими дітьми. По суті, ці правила – про вихованість і ввічливість.
Правило 1: з дітьми розбираються батьки
Правило, з якого, як не старайся бути коректними, є винятки. Чужа дитина ображає твою дитину, чужа дитина бере без дозволу ваші іграшки, батьки чужої дитини не реагують, або їх не видно – і ти змушена втрутитися. Як?
Правило 2: ми не виховуємо чужих дітей
Ми лише позначаємо кордони допустимого щодо своєї дитини і своє право на свої іграшки, речі, гаджети. Як це виглядає (звучить) на практиці?
Замість “не штовхайся” краще сказати “я не дозволяю тобі штовхати мою дівчинку”, або “будь ласка, не штовхай мою дівчинку”.
Замість “не чіпай!” краще сказати “це наш самокат, я не дозволяю тобі його брати”, або “це наш самокат, перш ніж його взяти, попроси, будь ласка, дозволу у Маші”.
Ми не виховуємо чужих дітей, ми встановлюємо (контролюємо) правила гри.
Замість «не відбирай у Маші самокат!” краще сказати “давайте кататися по черзі, ти прокотився, зараз Маша проїде коло, потім знову ти”.
Замість “віддай Маші самокат” краще сказати “зараз Машина чергу кататися”, і міцно тримайте самокат.
Чому важливо втручатися в дитячі конфлікти (особливо в малюкові)?
Каже психолог Ірина Катин-Ярцева: “Правила мирного співіснування, правила ввічливості з’явилися у людства не за рік або два, це плід тисячолітнього досвіду спроб і помилок. Навряд чи хтось із нас свідомо хоче цим досвідом знехтувати і ростити дітей як маленьких дикунів. Тому наше завдання і відповідальність як дорослих – навчити дітей прийнятним в суспільстві, цивілізованим способам спілкування і вирішення конфліктів. І втручаючись в дитячі сварки, ми показуємо їм модель правильної взаємодії”.
Якщо чужа дитина заважає вам? Наприклад, стукає ногами в автобусі і зачіпає вас, варто сказати замість “не штовхайся” – “будь ласка, не штовхай мене”.
Правило 3: ми не даємо оцінку поведінці дитини
Ми просимо її не створювати дискомфорт іншим людям (нам). Не варто казати “не бийся ногами, це некрасиво” і тим більше не “сиди рівно, дівчатка не повинні битися ногами”, а варто сказати “будь ласка, обережніше, ти зачіпаєш мене ногами”.
Правило 4: ввічливість!
Впевнений, але доброзичливий тон. Ми не сваримо чужу дитину, ми просимо її не заважати нам. Ввічливість допоможе теж не налаштувати батьків дитини проти себе. І не викличе різкий протест проти вас у самої дитини. Діти вчаться соціальній взаємодії у дорослих. Поважайте малюка, і він, коли виросте, буде поважати вас, коли ви постарієте. Не кричіть на чужу дитину, і вона не буде кричати на вашу.
- Не можна робити зауваження, коли дитина плаче. Який би дискомфорт у вас це не викликало, батьки розберуться самі. Як би вам не здавалося, що батьки не справляються, батьки розберуться самі. Тільки батьки знають, чому дитина плаче, чому дитина не перестає плакати і що робити, щоб дитина перестала плакати.
- не можна фамільярничати з дитиною. “Ти чо б’єшся”, “Ти чо ревеш” – це фамільярність. І для дітей вона настільки ж образлива, як і для дорослих, але дитина через вік і субординацію не може вам адекватно відповісти і захистити свої кордони, які ви порушуєте формою звернення, різко входячи в близьке коло дитини.
- не можна обговорювати поведінку дитини та її батьків в третій особі при дитині і батьках. Це неприпустиме порушення особистих кордонів дитини і батьків. Зрозуміло, що ви розсерджені і вам хочеться “помститися”, але … утримайтеся, не опускайтеся до базарного рівня.
Правило шість: як звернутися до батьків?
Без звинувачень, без грубості.
Допустимі форми:
– “Будьте ласкаві, втрутьтеся, ваш малюк засмутився, що я не даю йому наш самокат”.
– “Здається, в пісочниці назріває сварка. Ваша дитина там є?”
– “Вибачте, ви не могли б притримати ніжки малюка?”
– “Допоможіть мені, будь ласка, організувати чергу на гірку”.
І якщо батьки попросили вибачення за свого малюка і втрутилися в ситуацію, не варто продовжувати розмову.
Автор Наталя Калашникова
