Діток з алергічними висипами на тілі варто купати, додаючи у ванночку настій вероніки лікарської (20 г подрібненого листя на 1 скл. окропу). Такий настій також допомагає при опіках, фурункульозі, гнійних ранах, тріщинах на п’ятах та пітливості.
Найдієвішим при алергії у дорослих (а також при екземі, діатезі, свербежу) вважається трав’яний збір, який готується так: по 1 ч. ложці подрібненого листя вероніки та фіалки і 3 ч. ложки череди залити 1 скл. окропу, настоювати півгодини. Готувати таку суміш треба чотири рази на день, пити через 1 год після їди.
При грибкових ураженнях шкіри вероніку використовують разом із листям копитника і розхідника як примочки (по 2 ст. ложки цих рослин залити 1 скл. окропу, настоювати 1 год).
Ця рослина росте у соснових і змішаних лісах, цвіте в червні-серпні. Збирати її варто у період цвітіння. У вероніки повзуче стебло, продовгувате листя та блідо-голубий цвіт, зібраний у колосоподібне суцвіття.
Рослина має кровоспинну, заспокійливу, жовчо- і сечогінну дію. Приміром, при сечокам’яній хворобі та захворюваннях нирок у нас здавна вживали сік зі свіжої вероніки з козячим молоком (по 1 ст. ложці кожного натщесерце тричі на день).
Вона допомагає і при застуді, кашлі, бронхіті, запаленні легень, астмі (2 ч. ложки подрібненого листя на 400 г окропу 2 год настояти, процідити і пити по 100 г упродовж дня).
Наші предки додавали листя вероніки лікарської до юшок, салатів та м’ясних страв як приправу. Відварами з цієї рослини лікували також худобу.
