Усі батьки знають, що молитва з дитиною – необхідний крок на її шляху до віри. Однак з якого віку дитина може молитися?
Дитина починає стосунки з тими, хто її любить, з моменту народження і навіть раніше. Так само її стосунки з Богом починаються із зачаття. Якби молитва була справою майстерності, слід було б визначити момент першої молитви в тому віці, в якому дитина набуває вміння говорити або починає вчитися катехези.
Однак молитва – це взаємини любові. Молитися означає бути у стосунках з Богом, розмовляти з Ним і слухати Його. І тому це дуже просто, настільки ж просто, як спілкуватися з другом, тим більше, що Друг, про якого говоримо, завжди слухає нас з великою увагою і нескінченною любов’ю. У той же час це досить важко, тому що ми не бачимо Його очима і не чуємо вухами. І все-таки Він тут. Кожна молитва складається з того, що робимо ми – нашої тиші, наших слів, жестів, нашого розпорошення і нашого завзяття – і того, що робить Бог. І саме це найважливіе – те, що робить Бог.
Почніть молитися зі своєю дитиною з моменту народження
Ви не чекаєте, коли дитина зможе говорити, щоби розповісти їй про свою любов! Бог теж не чекає. Тож ви можете молитися зі своєю дитиною з моменту народження. Коли ви молитеся з дитиною (або в її присутності), Бог справді працює: він дивиться на вашу дитину, любить її, спілкується з нею.
Проблема полягає в тому, що ми часто розуміємо молитву як щось абстрактне або щось, що залежить лише від людини. “Якщо дитина не може бачити Бога, як вона може усвідомити Його присутність?” – багато батьків задаються питанням. Відповідь проста: діти бачать і чують молитви батьків, і починають розуміти, що є хтось, з ким вони розмовляють і кого слухають мовчки.
Це трохи схоже на розмову по телефону в присутності дитини. Ще задовго до того, як дитина навчиться ним користуватися, розуміє, що з іншого боку телефону хтось є, і ви не говорите в порожнечу. Це перший і найважливіший контакт з молитвою, задовго до того, як дитина зможе говорити або робити знак хреста.
Немає доброго способу молитися з маленькою дитиною
Тим не менше, наші слова і постава мають особливе значення, оскільки вони допомагають нам залишатися в присутності Бога. З цієї причини навчання молитви також включає вивчення певних слів та жестів. Мова молитви працює аналогічно рідній мові: ми її вивчаємо, наслідуючи, слухаючи та повторюючи, спочатку трохи незграбно, не завжди розуміючи все, а потім більш вишуканим і продуманим способом. Малюкові, який щовечора чує ваші промовляння «Отче наш» і «Богородице Діво» не потрібно вчитися цим молитвам. З часом вони будуть записані в його серці.
Деякі діти будуть надзвичайно слухняними та відкритими до того, про що ви просите їх. Інші ж, у свою чергу, здадуться взагалі незацікавленими, не зможуть сидіти на місці і сміятимуться через кожні три слова. Що не обов’язково означає, що вони менш побожні, ніж перші. Мета батьків – не зробити своїх дітей зразковими, а допомогти їм відчути присутність Бога. Загалом, ми навчимо їх краще, залишаючись зосередженими та зануреними в молитву, ніж коли докорятимемо їм за їх поведінку.
Немає жодного доброго способу молитися з маленькою дитиною – існує стільки способів, скільки є дітей. Сенс не в тому, щоб відтворити те, що працює в інших у вашому житті, а знайти для кожної дитини те, що допоможе саме їй рости в Божій любові.
