“Думаю, коли ми прийдемо на небо, Бог обов’язково прийде до кожного і спитає:

– Ну, як?

– Що як? Грішна я… Господи помилуй… – почну я.

А Він перепинить і скаже:

– Та це я й без тебе знаю. Приглядав же за тобою… Як тобі Земля?

– Емм… Ти про що, Господи?

– Я творив Землю шість днів і все що на ній. Як тобі вона, сподобалась? Бачила, яких я риб у Червоному морі вигадав? А вулкани мої? Правда, круті? А джунглі? Джунглі бачила? Слухай, а скільки на водоспади часу витратив, ти б тільки знала. А кит! О!!! Ти б знала, яким потужним Я його сотворив! Ти ж бачила китів, правда? Ну, розповідай… Що тобі найбільше сподобалось?

І я дуже боюся, що я буду стояти, кліпати очима і казати…

– Ну, просто якось часу не було… Працювала багато… Потім сім‘я, діти, річний звіт, кредит на машину. Але я хотіла, чесно, Господи, хотіла! Грішна, помилуй, Господи!

– Та не грішна ти, а нерозумна якась геть, – скаже він. – Другої можливості ж побачити її не буде. Ой, годі вже… давай Петре, діставай Книгу, що у неї там?

Карина Моїсеєнко