Вживання напоїв, які веселять, віддавна обставлялося ритуалами. Наші далекі предки віддавали перевагу тому, щоб пити „по колу”, передаючи одне одному велику срібну чару – „братину”. Це символізувало єдність і спільність компанії, яка зібралася за столом. Звичай підіймати чару догори також корінням йде у язичницьке минуле: так люди просили у своїх богів щастя й багатства. У християнській культурі цим жестом люди дякували Богові.
Традиція цокатися чарками прийшла із середньовіччя. Зіштовхуючи чаші так, щоб напій перехлюпувався з однієї чаші в іншу, лицарі висловлювали одне одному довіру: напій не отруєно. У багатьох країнах цей звичай уже вийшов із моди, але в нас не втратив актуальності. Етикет вимагає, щоб молодший за віком чи званням, цокаючись зі старшим, тримав свій келих нижче. Не прийнято простягати руку з келихом через стіл. Якщо дуже хочеться „зсунути келихи” з тим, хто сидить подалі, можна злегка йому поклонитися, піднявши у його бік руку з чаркою. Майте на увазі, що цокатися пивними келихами та кружками не прийнято.
Говорити застольні промови та тости також потрібно згідно з етикетом. На Заході загалом цей ритуал не в честі й застосовується винятково в урочистих випадках. Вважається цілком нормальним, якщо за вечір буде проголошено лишень один тост – від господаря, – звернений до головного гостя чи події. У нас же тости обов‘язково супроводжують алкогольні напої. Іноді вони навіть перетворюються на своєрідну „команду”, згідно з якою всі, хто зібралися, можуть пити зі свого келиха (хоча не забороняється пити це й без тосту). Але все ж основне призначення застольних промов – красномовно й емоційно викласти позитивні якості адресата й побажати йому всіляких гараздів.
Перший тост зазвичай оголошують на честь винуватця торжества чи події, з якими пов‘язаний прийом. Проголошує його господар чи керівник застілля, але це право може бути делеговане і комусь із гостей. За нашою ж традицією, вітаючи ювіляра чи іменника, а також бажаючи здоров‘я, потрібно „зсунути” келихи й випити до дна. Тому під такі тости рекомендовано наливати шампанське чи легкі вина. У решті випадків цокатися й пити до дна не обов‘язково. Підводитися під час тосту повинен не тільки оратор, а й адресат, якщо він молодший за того, хто виголошує промову, і за віком, і за становищем.
Проголошуючи тост за старшого, варто підійти з келихом до адресата.
