Консультує практичний психолог Лідія КУРИЛО:

ЗА ПИСЬМО ВІДПОВІДАЄ НЕ РУКА, А ГОЛОВА

Зазвичай батьки вважають, що поганий почерк – наслідок неуважності, незібраності й ліні дитини. Це не так. Головний орган, що відповідає за письмо, аж ніяк не руки, а голова. Для того щоб навчитися писати, потрібний не просто взаємозв’язок мислення і дрібної моторики, а й здатність перевести інформацію, яка утримується в мозку, у систему знаків. Тому проблеми, пов’язані з засвоєнням писемної мови, можуть свідчити про порушення роботи мозку.

Але не лякайтеся! Тут не йдеться про серйозні патології, а радше про певні особливості мозкової організації. Якщо простіше, то ліва півкуля головного мозку людини, що й відповідає за навчання читання і письма та керує правою половиною тіла, зазвичай домінує.

Відтак у більшості з нас права рука є ведучою. Деякі особливості міжпівкульних взаємодій можуть впливати і на те, як дитина писатиме. Наприклад, труднощі можуть виникнути у шульг, яких перевчали писати правою рукою, а також тих, хто добре орудує обома руками. Але зазвичай ці проблеми не є суттєвими, і розв’язати їх нескладно.

Однак є діти, які потерпають через більш серйозну проблему – так звану дисграфію, яка часто супроводжується дислексією (труднощами у сприйманні друкованого тексту). Причина дисграфії та дислексії – порушення нейронних зв’язків, що передають інформацію між півкулями мозку.

Почерк дисграфіка – це криві рядки, нерівні, пропущені й переплутані літери, неоднакові проміжки між словами. Найнеприємніше у цій ситуації те, що таку дитину вчителі часто записують у безнадійні дурники, вважаючи її нездібною до навчання. Однак дислектики та дисграфіки зазвичай виявляються не лише не дурнішими за однолітків, а, навпаки, мають набагато гостріший розум. Спеціалісти вважають, що в цих дітей тривимірне сприймання світу, просто вони ще не вміють ним послуговуватися. Головне для батьків та вчителя – вчасно це помітити й правильно зреагувати. А може, у вас підростає майбутній геній? Мамусі й татусі, напевно, вам стане легше, коли скажемо, що проблеми з письмом мали Альберт Ейнштейн та Ганс Християн Андерсен…

Однак навіть якщо ваша дитина супергеніальна, дисграфія таки неабияк заважає навчальному процесу і безпосередньо пов’язана з особливостями роботи мозку. Щоби школяр міг якомога швидше позбутися «писемної інвалідності», не зволікайте і зверніться по допомогу до фахівців – логопеда, дефектолога, психолога. І в жодному разі не сваріть дитину за те, як вона пише. Не тисніть на неї, бо ризикуєте виростити закомплексовану й невпевнену у власних силах людину.

ЯК ПРИБОРКАТИ НЕСЛУХНЯНУ РУЧКУ?

• Головне в письмі – добре розвинена дрібна моторика рук. Тому не забувайте про спеціальні вправи (про них ми писали в минулому номері). Аби в дитини не трапилося «письмового спазму», не нехтуйте розминками на кшталт «Наші пальчики трудились…»
• Привчайте малечу до правил «робочої гігієни»: стежте, чи правильно сидить за столом, з якою силою тисне на ручку під час письма. Якщо її кінчик ледь торкається паперу, варто вдатися до загальнозміцнювальної гімнастики. Дуже корисною є давня гра «Камінь-ножиці-папір». Коли ж малюк надто натискає на ручку, допоможе розслаблювальний масаж рук та плечового поясу.
• Якщо у вашого малого писаря не складаються стосунки з кульковою ручкою, запропонуйте пописати поперемінно олівцем, гелевою і чорнильною ручкою – це посилить цікавість до писання.
• Під час писання букви виходять за межі рядка? У такому разі не гріх провести додаткову лінію олівцем: школяр звертатиме на неї увагу, тож намагатиметься не виходити за її межі.
• Дітям-дисграфікам рекомендовано якомога раніше опановувати навички роботи на комп’ютері. По-перше, письмо обома руками розвиває дрібну моторику та міжпівкульну взаємодію мозку. По-друге, звертаючи увагу на підкреслені червоним слова, в яких є помилки, дитина запам’ятовуватиме правильне їх написання. По-третє, навчившись поводитися з клавіатурою, школяр подолає комплекс неповноцінності через те, що не може швидко й гарно писати.
• Не змушуйте малечу переписувати, не виривайте сторінок – це нічого не змінить, хіба в дитини втомиться рука.

…І про правильну позу під час письма

Дитина сидить прямо, голова злегка нахилена, ноги зігнуті під прямим кутом, підошви повністю на підлозі. Ліва рука (для праворуких) лежить на столі паралельно до його краю. Середина зошита спрямована до середини грудей, а сам зошит нахилений уліво. Ручка мусить лежати на верхній фаланзі середнього пальця, великий та вказівний мають її притримувати. Рука опирається на мізинець та ребро долоні. Середній і безіменний пальці – перпендикулярно до краю стола. Відстань від кінчика ручки до вказівного пальця – 1,5–2 сантиметри. Кисть правої руки рухається вільно, проте лікоть не відривається від столу.