«Ми надто швидко живемо», – почула днями від одного знайомого. Мимохіть усміхнулася, значить швидкість вік помножити на вік дітей і поділити на вік батьків? Чи виділити квадратний корінь з трудового стажу? Розв’язати рівняння, в якому величина «ікс» – персональне прискорення? Загалом, чи вигадав уже хтось формулу, аби визначити швидкість життя?..
А потім я жахнулася. Бо додумалося, що скоро – Новий рік і Різдво, а ще ж тільки-от відсвяткували Великдень. А вже давно не літо, а середина вересня. І доньці майже 15. І синові 13…
Направду, ми набираємо такої швидкості мчання по життю, геть втрачаємо лік дням, тижням, рокам, І оте «стискання часу», про яке так багато говорять, мовляв, нам його на все бракує, бо хвилини, секунди, мілісекунди стають коротшими, геть ні до чого. Просто щороку, щодня, щогодини й щохвилини усе більше на себе навантажуємо, усе більше вигадуємо для себе благ, негараздів, справ… Зміщуємо акценти та змінюємо пріоритети залежно від ситуації, аби встигати «у ногу з часом».
Може, час перезавантажитися?
Іноді, немов у мушлю, ховаємося від світу й «варимося» у своїх проблемах, ні з ким ними не ділимося, бо «Кому діло до того, що в мене на душі?» Або ж вихлюпуємо усе, що треба й не треба, на інших, шукаємо чи «призначаємо» крайніх, боячись узяти відповідальність на себе.
Або ж нас поглинає «жадоба до стяжання» й ми немов одержимі шукаємо додаткових джерел прибутку. Або просто спостерігаємо за всім, що відбувається довкола нас, немов дивимося фільму форматі 5D. Чому? Бо так чи так, а все, що діється, нас таки зачіпає.
Слідкуючи за ходом власних думок, укотре подумала: може, час перезавантажитися? Зупинитися. Відхекатися. Роззирнутися довкола. Глибоко закопати «сокиру війни». Усміхнутися з балкону сусідові з дому навпроти. Сходити в школу на батьківські збори. На цілий день піти з родиною до лісу – по гриби, і щоб жоден мобільний оператор не дістав. Заварити вранці горня запашної кави, узяти книжку, яку давно збиралася прочитати, але все не знаходила часу, й нікуди не поспішати…
Насправді час на персональне-перезавантаження можна знайти. І зробити це у найкомфортніший для себе спосіб. Головне – осягнути, що тобі то потрібно, і захотіти це зробити. Можливо, тоді і світові хвилини перестануть стискатися. І кожен рік здаватиметься, як у дитинстві, довгим-предовгим…
Радимо також прочитати: Встигнути все і не вмерти: десять секретів організації дня мами
Авторка – Оксана Головій
