Ця історія почалася багато років тому
Ще студенткою Наталка познайомилася з дуже цікавою компанією. Вони проводили багато часу разом, відпочивали, веселилися. І серед них був Ігор — симпатичний, цікавий і вільний молодий чоловік, у натовпі він відразу виділявся, було в ньому щось особливе.
У ті роки вона зустрічалася з хлопцем із тієї компанії. Майже три роки вони були разом і регулярно з’ясовували стосунки. Ігор тоді для Наталі був просто другом. На одній з зустрічей вона познайомила його з Мариною, у них зав’язався роман. Вони були разом кілька років, а потім розлучилися. Понад три роки Ігор намагався її забути, переживав і все намагався зустріти ту, що стане його супутницею. У Наталчиному житті тим часом вирували пристрасті.
З Ігорем вони припинили спілкування на кілька років. Він виїхав в інше місто, щоб там реалізуватися, Наталка в цей час закохалася в іншого, вийшла заміж. Але одного разу все скінчилося. І телефонний дзвінок знову привів до довгоочікуваної зустрічі. Вони знову стали найкращими друзями. Знову веселі компанії, знову розгульне життя, але чітке розуміння – тільки друзі.
Після повернення Ігоря на одній з вечірок за дівчиною почав упадати його друг. Кілька днів минули непомітно, і у них склався цікавий трикутник. Ігор завжди був поряд, допомагав парі миритися, або підказував, як поводитися у важких ситуаціях.
Скільки часу минуло? Дев’ять місяців. Цього було достатньо, щоб зрозуміти, що пари з Наталі й того хлопця не вийшло. Різні цілі й прагнення не дозволили їм бути разом. І все закінчилося.
Минув ще рік
І після чергового дня народження Наталка прокинулася з третім другом Ігоря. Може, самотність, може, туга за чоловічими обіймами призвела до цього, але так сталося. Ігор знову все знав…
Це була б історія про колекціонування, про легку поведінку або про неоднозначність цього світу. Але якось Наталчин найкращий друг Ігор її обняв…
Про той вечір не пошкодував ніхто. Секс був чарівним. Поцілунки були гарячими, а обійми солодкими і зручними. Раптом у її житті з’явився хтось, до кого хотілося пригорнутися, кого хотілося залишити поруч. Але як? Вони ж друзі…
За першою ніччю була друга, потім третя. І вони просто домовилися, що деякий час будуть прокидатися разом. Усе було в секреті. Друзі не знали, подруги вдавали, що нічого не відбувається. Та й як могло бути інакше?
І саме тоді Наталя вперше пошкодувала про ці вісім років. Тоді, засинаючи в його обіймах, розуміла, що накоїла в житті багато зайвого, що чоловік, який знав про її життя майже все, не захоче бути з нею поряд. Хіба може він, знаючи про її зв’язки з його друзями, жити з нею?
Вони розлучилися
Не тому, що посварилися або не зійшлися характерами. Просто злякалися. Те, що відбувалося між ними, раптом стало таким величезним, і давати цьому раду стало складно. І логіка підказувала, що потрібно бігти, щоб потім не було боляче. Вони вирішили, що, як і раніше, будуть друзями, забудуть, що ці ночі були.
Вони намагалися не спілкуватися. Намагалися вдавати, що нічого не було. Але випадкові дотики, легкі торкання і величезні мурашки не давали розслабитися. Наталка читала в його очах, що він пам’ятає. І ніби наяву бачила все, що було між ними. Вони писали одне одному різні дрібниці в скайп, розуміючи, що найстрашніше, що може статися, – це втрата одне одного.
«Що це?» – шукав відповідь кожен з них. Невже за стільки років вони не змогли розгледіти любов? Або просто захоплення? Може, це скороминуща пристрасть? Чи все по-справжньому?
Минуло вже кілька місяців. Вони відгуляли весілля. Усе склалося так швидко і так радісно! Просто якось він прийшов і сказав: «Я без тебе не можу». Наталка обіймала його і плакала. І все, що було раніше, раптом зникло. Перестало мати значення минуле, всі ці роки, що вони жили поряд, але окремо.
Тепер вони разом. І щоночі засинають в обіймах. І кожен шкодує, що ці вісім років їх розділяли, що тоді, коли познайомилися, не розгледіли одне одного, не зрозуміли, що створені одне для одного. Вони щасливі. Бо знайшлися! Адже насправді щастя завжди десь дуже близько…
Радимо також прочитати: Одного дня я зустріла на вулиці колишнього…
Авторка – Мирослава Кирилова
