Поки ми сіємо — ми живемо

Ми садимо город не тому, що маємо багато сил. Навпаки, часто садимо саме тоді, коли сил майже немає. Бо якщо не садити — то й внутрішніх сил не залишиться. Бо земля дає силу, стає опорою, коли весь світ навколо хитається. Руки занурюються в ґрунт, і в цю мить тіло ніби згадує: я ще тут, я живий, я можу творити життя.

Поки ми садимо — ми лікуємо себе. Ніяких планів на десятиліття – просто одна насінинка в одну луночку, а за тиждень вона проросте. Кожна насінинка, що падає в землю, схожа на мовчазну молитву. У неї немає слів, але вона дуже точна: вона про те, щоб вистояти. Про те, щоб дочекатися. Про те, що обов’язково буде весна.

Садіння — це не про врожай у першу чергу. Це про майбутнє, навіть якщо воно здається туманним. Ми купуємо насіння, саджанці, нові квіти для саду не тому, що впевнені в завтрашньому дні, а тому, що не хочемо відмовлятися від віри у завтрашній день. Ми дозволяємо собі думати, що буде «потім». Ми залишаємо за собою право на «завтра».

Ми перебираємо насіння, як скарб

Як маленькі обіцянки, загорнуті в папірці. Робимо це при світлі ліхтарика, коли навколо темно, холодно і тривожно. Коли світ здається крихким і непевним. І саме в цю мить народжується тихе, вперте «але». Але я все одно посаджу. Але я не зупинюся. Усім ворогам на зло.

Поки ми садимо город, сад, квіти, трави — ми віримо. Навіть якщо ця віра далека від оптимізму. Вона тиха, приземлена, трохи втомлена, але жива. Вона у купленому насінні, у землі під нігтями, у спині, яка поболює, але все одно гнеться до грядки. Тіло – вірить.

Садіння — це очікування весни. Не як пори року, а як стану. Весни всередині, коли стане трохи тепліше, трохи простіше прокидатися, можливо, навіть трохи легше жити. Людина, яка сіє, не здається. Вона не ставить крапку. Вона ставить три крапки і щосезону починає нову історію. Бо знає: життя триває, отже, треба сіяти попри все.

Сіяти — це форма спротиву відчаю. Це наша українська впертість, загорнута в буденність. Це віра в життя з глибокою внутрішньою силою. Тому сійте. Розсаду, городину, квіти, трави. Сійте, навіть якщо важко. Бо поки ми сіємо — ми живемо.