Якщо в пологовий зал приходить народжувати жінка одна, без партнера, то я завжди її питаю: кому ми першому дзвонитимемо, коли народиться дитина? На початку пологів жінка відповідає: “Ну звичайно ж чоловікові, кому ще?”. А ось після пологів майже всі молоді мами набирали номер телефону своїх мам!
Ось така дивовижна трансформація важливості, подяки та усвідомлення материнської праці після народження дитини.
Десь стоїть і дивиться на місто вдосвіта чиясь мама
Вона ще не схожа на бабусю. Молода, підтягнута, з модною стрижкою та з безліччю ідей та планів щодо їх реалізації… А може, не молода, зі сріблястим волоссям, великими натрудженими руками і горбками синіх венозних вузлів на набряклих ногах.
Але вони однаково мружать очі, налиті слізьми, зі словами молитви і з телефоном в руці.
І тут лунає довгоочікуваний дзвінок.
І провалюється серце кудись униз.
І вони ще не встигають піднести телефон до вуха, але вже чують несподіваний і такий довгоочікуваний голосний крик новонародженого в телефоні.
Люблю я саме це!
Не стандартні слова про те, що пологи вже відбулися. А саме так: перше “привіт” від новонародженої рідної бабусі! А я тримаю телефон на гучному зв’язку, коли малюк кричить, і почуваюся причетною до цієї світової радості.
І намагаюся не думати про те, що можна бути причетною не лише до радості. Такою є професія лікаря.
І сподіваюся, що моя власна молитва допоможе мені: “Прошу, не випробовуй мене на моїй зміні… Прошу, не випробовуй інших через мої руки. А якщо раптом… То дай усім сили пережити, залишитися мудрими людьми, щоби жити і працювати далі…”.
Авторка – Наталя Яремчук
Радимо також прочитати:
- Страшніше за чуму: як приймали пологи у середньовіччі
- Страшна медична таємниця, яка вразить жінок
