Нас так часто навчали від дитинства бути зручними. Тихішими, м’якшими, стриманішими. Вчили підбирати слова, ховати емоції, не показувати силу, аби іншим було легше нас сприймати. І тоді ми зменшуємо себе, стискаємо у формати, які підходять для чужого комфорту.
Але чи не здається вам, що в цей момент ми втрачаємо найцінніше? Себе.
Це починалося непомітно. Хтось колись сказав, що «ти занадто голосна», інший — що «не треба так сильно хотіти», третій — що «з тобою важко». І ми починали обрізати крила, вчилися жити не на повну силу, а на зручний для інших «мінімум».
Ми починали боятися власної масштабності.
Ціна цієї «зручності»
Коли ми звикаємо зменшувати себе, то втрачаємо не лише свободу, а й відчуття справжнього контакту з іншими. Адже справжня близькість можлива лише там, де ми є собою.
А якщо поруч з вами залишаються тільки ті, кому потрібна ваша «зменшена версія», — це не про любов і не про прийняття. Це про контроль і зручність.
Право бути собою
Бути «незручним» — це іноді бути живим. Це значить мати голос, межі, бажання. Це значить відмовитися стискатися до розмірів, у яких вам тісно, але іншим комфортно.
Велика парадоксальна правда життя: коли ми дозволяємо собі бути справжніми, ми стаємо тими, кого насправді шукають і цінують. Бо щирість завжди світить сильніше за зручність.
Маленьке нагадування: не зменшуйте себе. Хто не витримає вашої повноти — просто не ваша людина. Хто залишиться — той і буде вашим справжнім колом.
Авторка – Наталія Ішкова
Радимо також прочитати: Перестаньте бути хорошою і зручною! Це потрібно прочитати кожній жінці!
