Якось у першому класі я з цікавості намалювала ніготь на мізинці маминим червоним лаком. Стерти не змогла: рідини для зняття лаку вдома не було. Тож пішла до школи з тим яскравим нігтем.

На уроці моя однокласниця Катя, завжди акуратна й спокійна дівчинка із заплетеними кісками, напрасованими бантиками і білим комірцем, помітила це. До того між нами ніколи не було конфліктів: разом гралися у піжмурки у дворі, робили уроки, вчили вірші про природу. Але раптом її обличчя змінилося: очі звузилися, голос зашипів: «Я зараз про тебе розкажу!».

Я промовчала, не розуміючи, що вона чекає: що я злякаюся, почну її вмовляти, щоб нічого не казала вчительці? Коли вчителька озирнулася, Катя високо підняла руку й голосно вигукнула: «В Ані нафарбований ніготь!».

Учителька була сувора, але не надто. Вона сама фарбувала нігті і чудово знала, що стерти лак непросто. Просто написала у щоденнику: «Ходить до школи з манікюром!». Сьогодні це прозвучало б навіть як комплімент. Вдома мама стерла лак, і на цьому історія могла б закінчитися.

Але залишилося головне: мій спогад

Я побачила вираз на обличчі Каті: спершу — захоплення владою наді мною, а потім — справжнє задоволення від того, що вона завдала мені неприємності. Це було схоже на смакування тістечком: може, й не надто корисно, але неймовірно приємно!

У її вчинку не було жодного сенсу: ні помсти, ні заздрості. Ми були рівні у всьому: однакова форма, однакові оцінки, однаковий достаток сімей. Але саме тоді я зрозуміла: деякі люди чинять зло не зі злості й не через обставини, а просто тому, що їм це подобається.

Кажуть, що порядна людина — та, яка робить зло без задоволення. І справді, бувають ситуації, коли доводиться критикувати, карати чи навіть завдавати комусь шкоди через професію, обов’язок, обставини. Але якщо хтось робить це з насолодою — ось справжня ознака поганої людини.

Катя була ще дитиною. Її вчинок дріб’язковий, і наступного дня вона знову гралася зі мною, ніби нічого не сталося. Я теж не тримала образи. Але з того моменту в мене з’явилося відчуття: якщо одного разу людині сподобалося «солодке» зло, це може повторитися знову.

Ми звикли думати, що зло народжується з ненависті чи заздрості. Але іноді воно виникає лише з бажання відчути солодке задоволення від чужої слабкості. Це й відрізняє справді хороших людей від тих, хто лише вдає із себе хорошого. Бережімо себе й уважно придивляймося до тих, хто поруч: «маленькі радощі» від чужого болю можуть перетворитися на небезпечну звичку.

Радимо також прочитати: Список речей, які змінили моє життя