Прийоми ландшафтного дизайну дозволяють візуально збільшувати або зменшувати подвір’я, змінювати сприйняття площі, рельєфу, масштабу та пропорцій, надаючи саду виразності та цілісності. Навіть якщо ви не дизайнер, ми підкажемо, що можна зробити.

Статичні та динамічні композиції

Композиції поділяють на статичні та динамічні.

• Динамічні характеризуються асиметрією, дисиметрією, діагональними напрямками, звивистими доріжками та пейзажними контурами рослин. Для підкреслення руху використовують нестабільні форми: кулі, конуси, піраміди, поставлені на вершину, вертикальні паралелепіпеди, лежачі циліндри. Динамічні композиції особливо доречні для вузьких або довгих ділянок, оскільки візуально розширюють простір.

• Статичні композиції базуються на чітких геометричних формах: квадрати, прямокутники, куби, вертикальні циліндри або піраміди, які стоять на основі. Вони створюють відчуття порядку та стабільності.

Для статичних композицій характерні прямі кути та чіткі геометричні форми: квадрат/куб, прямокутник/паралелепіпед, що лежить на довгій грані, циліндр, конус або піраміда, поставлені на основу.

Динамічна композиція — чудовий варіант, щоб візуально збільшити вузьку або маленьку ділянку. Якщо додати центробіжного руху та розкрутити композицію так, щоб вона ніби «розкривалася» від центру назовні, ефект буде ще більш вираженим.

Метр, ритм і перспектива

Ще одним ефективним прийомом упорядкування подвір’я є використання метра та ритму. Метр або метричний ряд — це повторення однакових об’єктів або простих композицій на рівних відстанях, наприклад, алеї з туй чи ялівців. Ритм передбачає чергування та повторення елементів або груп елементів за певною системою.

Завдяки метру та ритму можна надати саду строгості та статичності, а можна навпаки підкреслити рух, ведучи погляд вздовж ритмічної лінії. Ритм може бути спокійним, якщо блоки мають незначні відмінності, або динамічним, коли контраст елементів значний.

Викривлення самого метра дозволяє маніпулювати сприйняттям відстаней: наприклад, щоб візуально подовжити алею, її можна звузити, висадивши однакові рослини, що поступово зменшуються у висоті. Цей прийом спрацьовує завдяки закону лінійної перспективи: менші рослини сприймаються як більш віддалені, і дорога здається довшою.

Цікаво, що на схилі шлях угору здається довшим, ніж вниз. Для компенсації можна висаджувати рослини з поступовим наростанням висоти, що візуально зменшить кут підйому.

Радимо також прочитати: Ландшафтний дизайн своїми руками: п’ять підказок дизайнера

Оптико-геометричні ілюзії

Сприйняття форми та розмірів об’єктів безпосередньо залежить від того, що розташовано поряд. Вертикально-горизонтальна ілюзія, наприклад, змушує вертикалі здаватися довшими за горизонталі; вертикальні лінії роблять об’єкт вищим і вужчим, горизонтальні — нижчим і ширшим.

Використання таких оптичних прийомів у ландшафтному дизайні дозволяє візуально змінювати простір. Закон контрасту свідчить, що об’єкт, оточений меншими елементами, здається більшим, ніж той самий об’єкт серед більших елементів. Ефект Дельбефа показує, що круг у маленькому колі виглядає більшим, ніж у великому. Ефект іррадіації демонструє, що світла фігура на темному фоні здається більшою за темну на світлому.

Вертикальне і горизонтальне зонування рослин створює ярусність: високі рослини на задньому плані, середні — у центрі, низькі — спереду. Такий прийом додає глибини, структури і дозволяє сприймати сад більш об’ємним.

Яскраві кольорові акценти, великі декоративні елементи (скульптури, альтанки, кам’яні композиції) привертають увагу і формують фокусні точки. Розташовані правильно, вони можуть «зрушити» простір візуально, роблячи його ширшим або глибшим.

Враховуючи ці спостереження, можна впливати на сприйняття висоти, об’єму та простору подвір’я, від вертикального озеленення до планування огорож і ландшафтних акцентів.

Імітація рельєфу та геопластика

Геопластика — це зміна рельєфу, від створення пагорбів до організації водойм. Це складно та дорого, тому більшість садівників обмежуються лише згладжуванням дрібних нерівностей.

Імітувати рельєф можна рослинами різної висоти: вони дозволяють створити ілюзію горбистого ландшафту або вирівняти ділянку. Використання високих рослин різної висоти дозволяє створити враження хвиль і перепадів. Наприклад, високі хвойні дерева або багаторічники на задньому плані, середні кущі по центру та низькі трав’янисті рослини на передньому плані допомагають імітувати природний рельєф.

У сучасних пейзажних садах, що розвивають ідеї Піта Удольфа, висаджують великі блоки рослин без виразних солістів, з близькою висотою, частково перекриваючи одна одну в різні періоди. Щоб змінити рельєф, варто підбирати рослини різної висоти та висаджувати їх ярусами.

Японська практика карикоми дозволяє буквально «вирізати» рельєф із крони дерев та кущів. Великі композиції з формованих рослин називають оокарикоми. Існують різні варіанти стрижки: намікарикоми — хвилями, ямакарикоми — у формі гори, данкарикоми — шарами. Для середньої смуги України підходять кизильник, спіреї, барбарис, альпійська смородина; у південних регіонах — стефанандра, бирючина, вічнозелений самшит.

Садові елементи, такі як альтанки, містки, великі камені, тераси або низькі огорожі, також допомагають створювати відчуття рельєфу. Розташовані в різних рівнях, вони візуально розширюють простір і роблять його цікавішим.

Рельєф можна підкреслити грою світла і тіні. Нахилені ділянки, тінь від рослин і декоративних елементів створюють ефект глибини і об’єму, навіть якщо фактично територія рівна.

Різні матеріали на ґрунті або доріжках, наприклад, галька, щебінь, дерев’яні настили, керамограніт або натуральний камінь, створюють ефект рельєфності навіть на рівній поверхні. Контраст між гладкою і шорсткою фактурою додає глибини.

Радимо також прочитати: Ландшафтний дизайн ділянки біля дому своїми руками

Світло, кольори і сезонні зміни

Світло – один із ключових елементів, що впливає на сприйняття простору. Світлі ділянки здаються просторішими, тоді як темні – навпаки, «стискають» простір.

Природне освітлення біле або жовте, тому для затемнених ділянок обирають світлі, світлозабарвлені рослини: дерени, хости, медуниці, брунери, гортензії, астильби, лабазники. Жовті кольори створюють відчуття радості та освітлюють тінь.

Вечірній сад потребує штучного освітлення. Світло можна використовувати як художній інструмент: підкреслювати форму, об’єм, структуру та силуети. Світло, що заливає простір ( на високих опорах) робить простір більш плоским, точкове підкреслює межі ділянки, доріжки та зони.

Колір світлового потоку також важливий: холодні відтінки віддаляють простір, створюючи строгість і таємничість, а теплі — роблять сад камерним, затишним і візуально меншим.

Використання світлих покриттів для доріжок, терас, фасадів будівель та декоративних елементів підсилює ефект освітленості. Вони віддзеркалюють світло і роблять простір яскравішим.

Правильне поєднання світла та рослин дозволяє створювати як динамічний, так і спокійний, статичний простір, роблячи сад більш цікавим і комфортним для сприйняття.

Вечірнє або нічне підсвічування саду – важливий інструмент. Світильники, спрямовані на кущі, дерева або декоративні елементи, створюють глибину та об’єм, виділяють композиційні акценти та візуально розширюють ділянку.

Як візуально розширити подвір’я

Оформлення меж ділянки

Мабуть, надто компактна або вузька ділянка — найпоширеніша проблема. Щоб виправити ситуацію, варто згадати закони перспективи.

На передньому плані всі предмети виглядають контрастнішими, чіткішими та деталізованішими, кольори насиченіші, а на задньому — контури розмиваються, деталі губляться, а всі відтінки переходять у сизу гаму. Це наочно ілюструє вираз «блакитні далі».

Якщо ми хочемо створити ілюзію більшого простору, ніж є насправді, межі ділянки слід оформити в сіро-блакитній гамі. Для цього використовуйте рослини зі сріблястим, блакитним або сіро-зеленим листям/хвоєю:

• обліпиху,

• шефердію,

• грушу верболисту «Пендула»,

• багато видів верб,

• гробину арія,

• «блакитні» ялини,

• ялівці,

• кипарисовики,

• ялиці та сосни.

Чим дрібніше листя або хвої та більш природний габітус рослини, тим помітніший результат.

Уникаємо прямих ліній

На ефект розмиття меж впливає не лише пейзажність крон окремих рослин, а й плавний контур лінії фонового озеленення в цілому. Так, посадка світлої й яскравої сріблясто-блакитної колючої ялини відсуне межу, але й підкреслить її. Водночас природна пейзажна композиція вздовж забору, навпаки, ніби розмиє його.

Від прямих ліній і кутів варто відмовлятися: чітка геометрія не сприяє відчуттю свободи та простору. Прямі кути краще прикривати кутовими групами рослин або іншими садовими об’єктами (невеликими альтанками, гойдалками, композиціями з каменю/рутаріями природного вигляду тощо).

Що робити з огорожею?

Колір огорожі також впливає на сприйняття простору. Холодні приглушені відтінки (сірі, сріблясті, сіро-блакитні, сіро-зелені, сизі) створюють ілюзію більшого саду. Висота забору й матеріал відіграють не меншу роль. Чим нижча огорожа, рослини, тим простір здається більшим. Монументальний глухий паркан, через який нічого не видно, вимагає роботи з кольором і лінією фонового озеленення.

Якщо обрати прозору огорожу (ковку, рідкий штахетник або сітку), можна взаємодіяти з навколишнім ландшафтом, включивши його у композицію саду. Наприклад, віддзеркалити куточок природи, що примикає до саду, посадкою схожих рослин або використанням аналогічних природних матеріалів.

Дзеркала — ваш друг

Використання віддзеркалення в дизайні:

• власне дзеркала,

• полікарбонат,

• полірований метал,

• водна гладь.

Великі дзеркала додають саду «третій вимір», надають глибини, збільшують світло і змінюють враження. Наприклад, дзеркало в арковому проході або на стіні альтанки створює ілюзію нескінченного саду. Водойми віддзеркалюють небо та навколишній ландшафт, подвоюючи простір.

Зверніть увагу: малі елементи, які віддзеркалюють світло, дроблять простір.

Як зменшити простір

Усі кольори умовно поділяють на теплі та холодні. Теплі відтінки (жовтий, оранжевий, червоний) «наближаються» до глядача, холодні (блакитний, синій, фіолетовий) — віддаляються, створюючи глибину. Насичені відтінки, чорний/білий, контрастні поєднання, фактурні та матові поверхні здаються ближчими, а пастельні, сірі, глянець — розширюють простір.

Щоб візуально зменшити площу без перевантаження саду додатковими об’єктами, додайте теплі насичені кольори та контрастні поєднання. Пам’ятайте, що такі акценти (клумби, композиції рослин, малі архітектурні форми), особливо жовто-червоні, дуже яскраві,і тонізують психіку. У малих садах допустима лише одна така композиція.

Якщо любите декоративно-листяні рослини з яскравим забарвленням, розподіліть їх рівномірно по площі або по сезонах.

Вертикальне озеленення

Будь-які вертикальні об’єкти (високі дерева, перголи, декоративні огорожі) «стискають» простір. Психологічно сад із багатьма вертикалями здається меншим, бо будь-який об’єкт перешкоджає огляду. Вертикальне озеленення — старий перевірений метод зонування, який дозволяє розбити сад на взаємопов’язані, але окремі фрагменти.

Достатньо посадити кущ або дерево на лінії зору між глядачем і будинком — і простір «скорочується» до цієї відстані.

Щоб візуально змінити розмір подвір’я, використовуються різноманітні прийоми ландшафтного дизайну, змінюючи розташування рослин, декоративних елементів та архітектурних деталей.

Радимо також прочитати: Як облаштувати маленьке подвір’я біля будинку або таунхаусу: ідеї та поради