Блогер Максим Мирович розповів про продуктові набори, які до 90-х років могли собі дозволити лише представники радянської номенклатури. Як він зазначив, “більшість радянських людей ніколи не бували за кордоном і навіть не підозрювали, як і чим там харчуються люди – вірячи в казки радянської пропаганди”.
Шоколад
За словами Мировича, нормального шоколаду у союзі не було. Хоча у 60-70-х роках, маючи потрібні знайомства, можна було знайти пристойний товар, вже у 80-ті шоколад став справжнім дефіцитом. Тому досить швидко у союзі почали робити його замінник.
“У Білорусі наприклад його називали “солодка плитка” – він практично не містив натурального какао (основний корисний продукт у шоколаді), і був такого ванільно-парафінового смаку”, – зазначив блогер.
Проте визначити підробку було досить просто – поклавши шматочок плитки на язик, він не починав танути як натуральний шоколад, а довгий час залишався прохолодним шматочком, який на смак нагадував суміш пластиліну з ваніллю.
Нормальний сир
Номінально в Радянському союзі вироблявся сир, але, як зазначив Мирович, він був досить низької якості і мало чим нагадував сучасний молочний продукт.
“Назвати це сиром було складно – ніздрювата маса під назвою “сир Російський” або “сир Пошехонський” смерділа немитими онучами і апетиту точно не викликала”, – підкреслив він.
Крім того, поширеним був “ковбасний сир”, який вироблявся з не зовсім зрозумілої субстанції. Але одним із найзнаменитіших молочних продуктів СРСР був плавлений сирок. Він мав особливу популярність у любителів випити.
Справді якісні сири, наприклад, пармезан чи камамбер, були доступні лише радянській номенклатурі у спеціальних магазинах. Прості громадяни змогли спробувати їх лише після падіння “залізної завіси”.
Морепродукти
За словами блогера, морепродукти у ХХ столітті були широко доступні у всіх розвинених країнах. Наприклад, заморожені і свіжі морепродукти, та навіть напівфабрикати давно стали буденністю, але у СРСР цього не було.
“Парадокс – особливо з урахуванням того, скільки морів омивало совок. Ще сяк-так щось морське можна було з’їсти в портових містах, на кшталт Владивостока, а в решту країни в кращому разі потрапляли якісь консервовані краби”, – заявив він.
Крім того, на радянських прилавках було неможливо знайти креветок, а в магазинах “Океан”, крім оселедця, можна було купити хіба що хімічні крабові палички та “морську капусту”.
Овочі та фрукти
Хоча радянська пропаганда не переставала говорити про безмежні засіяні поля, а також пишні сади, які цвітуть по всій країні, але в магазинах з овочами справи були погані.
Як пояснює блогер, на прилавках можна було знайти хіба тільки “м’яті підземні овочі”, а також “підгнившу зелену цибулю”. Магазини стояли напівпорожніми через планову радянську економіку, яка була орієнтована не на задоволення запитів людей, а газетні показники для пропаганди.
“Ніхто не думав про те, як донести товар до споживача, як організувати нормальне зберігання та нормальну торгівлю. Як підсумок – усі зусилля радянської сільськогосподарської праці гнили на овочебазах”, – підкреслили Мирович.
Якщо з овочами справи були погані, то фрукти взагалі вважалися дивиною на столі. Персики, банани, виноград та ківі – все це вважалося дефіцитом. Щоб купити звичайні банани доводилося відстояти кілька годин у черзі.
У багатьох ностольгуючих за часами СРСР, Новий рік асоціюється з мандаринами, які якраз “викидалися” у продаж до зимових свят, хоча нормальні овочі та фрукти стали з’являтися на святкових столах вже тільки після краху СРСР.
Вино та пиво
Як заявив Мирович, традиції пивоваріння були знищені на території СРСР ще у післяреволюційні роки, тому знайти хороше пиво було нереально. Виготовлення цього напою було спрямоване не так на якість і смак, як на “насичення апетитів трудящих мас”.
З вином справи були не кращі, одним із найпопулярніших винних напоїв радянських часів був дешевий “Сонцедар”. Крім того, наголосив блогер, у жителів СРСР був відсутній винний етикет.
“Якби хтось у совку сказав, що вином треба запивати їжу, поступово відпиваючи з келиха – то на нього подивилися б як на ідіота, совкове “вино” зазвичай пили як горілку – випивали залпом, потім морщились, нюхали скоринку хліба і закушували”, – зазначив він.
Хоча досить нормальними можна було вважати вина, які вироблялися в Молдові та Грузії. Але навіть вони поступалися якістю звичайним іспанським чи французьким винам.
Напівфабрикати
Важко повірити, але в СРСР не вироблялися навіть звичайні напівфабрикати. Заморожені овочі, котлети швидкого приготування тощо – всього цього просто не існувало для радянських громадян. Єдине, що ще можна було знайти – рибні палички, але й вони були в дефіциті.
Однак, за словами Мировича, консервовані та заморожені овочі все ж таки вироблялися в країнах соціалістичного блоку, таких як Польща або Болгарія. Але саме на теренах СРСР не було навіть цього.
Кава, солодощі та нормальні консерви
Коли жителі розвинених країн уже давно насолоджувалися желатиновими цукерками, їли плитки білого шоколаду, заварювали розчинну каву та відкривали яйця “Kinder сюрприз” – радянські люди навіть не здогадувалися про існування подібного.
Усілякі крекери, збиті вершки у балончиках, а також незвичайне печиво та цукерки – все це стало доступним лише після розвалу СРСР, зазначив Мирович.
Насамкінець він зазначив, що Радянський Союз, незважаючи на ілюзію наддержави, наявність величезної армії та озброєння, був досить “сірою країною”, а його громадяни мали мізерний раціон.
