Без розвиненої навички говоріння знання мови не є повноцінним. Скажімо, бажаний словниковий запас для дитини у 5 класі має складати 1000-1200 слів у активному використанні. Це означає, що школяр повинен без значних труднощів згадувати потрібні слова та вживати їх відповідно до ситуації: підтримати діалог, послідовно висловлювати думки чи робити опис.
Одним з дієвих способів розвинути усне мовлення є репетитор з англійської. Під час пошуку та домовленості з педагогом варто наголосити на важливості говоріння. І репетитор шліфуватиме цю навичку, враховуючи ваші вимоги та побажання.
Цікаво дізнатися, чому дітям важко розмовляти англійською і як це можна виправити? Тоді читайте до кінця.
Дитина боїться наробити помилок
Як правило, у дітей з високим рівнем знань це основна перешкода до впевненого говоріння. Хоч за цією причиною ховаються певні недоліки у навчанні, зокрема:
- в учня/учениці було мало розмовної практики
- вчитель дуже суворо виправляв/критикував вимову чи граматику
Так у дитини поступово формується мовний бар’єр, який змушує її почуватися невпевнено та розгублюватися, незважаючи на знання. Щоб його подолати, потрібно регулярно займатися розмовними вправами – з репетитором чи в speaking клубі.
Причому дитина під час перших розмов має отримати схвальний фідбек та підтримку співрозмовника чи оточення. Це дуже важливо для формування позитивних нейронних зав’язків, пов’язаних зі спілкуванням англійською.
Звичка все завчати напам’ять
Коли в школі діти мають виконати завдання з усного мовлення, дехто заздалегідь пише готовий текст, а потім вивчає його напам’ять. Насправді це дуже шкідлива звичка, адже вона притуплює розвиток мислення під час зв’язного мовлення.
Чому дитина зубрить? Бо хоче отримати позитивну оцінку, але почувається невпевнено. А першопричиною є той факт, що дитина не вміє будувати речення, не знає достатньо слів чи боїться бути висміяною. Однак зубріння не допомагає вивчати слова чи ідіоми. Аби включилася довготривала пам’ять, важливо постійно використовувати вивчену лексику у спілкуванні.
Треба намагатися запам’ятовувати слова через асоціації чи логічні ланцюжки. А для того, щоб скласти речення, дитині необхідно розуміти структуру та порядок слів у різних типах речень.
Пасивне знання лексики
Учень чи учениця без проблем читає та перекладає тексти, але має дуже обмежений лексикон. Як правило, активний словниковий запас (слова, якими ми вільно користуємось в усному мовленні) в 3-5 разів менший, ніж пасивний. Так, дитина може розуміти слово, але не пам’ятає його у моменті мовлення.
Зазвичай у шкільній програмі відведено мало годин для вивчення й тренування лексики. В одному класі діти можуть мати дуже різні рівні знань. Але програма та підручник для всіх однакові. Дітям, які відстають у навчанні, пропонують складну лексику чи граматику рівня В1, коли їх дійсний словниковий запас відповідає рівню А1.
Не дивно, що такі діти не зможуть заговорити. Якщо чимало лексики упущено, потрібно починати майже з нуля. Заново вивчати базові слова – іменники, загальні дієслова, числівники, займенники, прості прикметники. І щоби ця база закріпилася в пам’яті, з нею слід активно працювати кілька місяців, а потім вже переходити до складнішої лексики.
Неправильний розподіл мовних компетенцій
Шкільні вчителі переважно фокусуються на граматиці та читанні. А от вправи на аудіювання (сприйняття на слух мовлення носіїв) та говоріння дають вдвічі рідше. Відтак учень може добре писати тести, але не мати жодного досвіду «живої» мови. Знання мови перевіряється тим, скільки слів може згадати дитина у нестандартній ситуації. Наприклад, поза темою уроку.
Дитина починає сприймати вивчення англійської лише як часи, артиклі та численні граматичні вправи. При цьому вона зосереджена на правильності граматичної форми чи вимови. Це дуже гальмує мовлення, адже учень може довго згадувати часи та правила.
Тож розвитку навички говоріння треба приділяти не менше як 50% загального часу кожного заняття. Якщо у навчальному закладі з цим труднощі, варто знайти для дитини компетентного репетитора або спеціалізовану мовну школу. В ідеалі бажано, щоб дитина мала додаткові персональні заняття та відвідувала гуртки чи клуби з розмовної англійської.
Відсутність умов для практичного використання мови
Дитина має шанс розмовляти лише під час шкільних уроків з англійської й додаткових занять. І добре, якщо викладачі проводять уроки виключно англійською. Але цього дуже мало. Під час роботи над домашніми завданнями дитина може згадувати лексику, але ж вона не тренує ситуації усного мовлення.
А коли мозок не застосовує знання у реальному житті, вони підсвідомо сприймаються як щось другорядне. Тому лексика так швидко забувається. Що можна зробити? Батьки можуть влаштовувати сімейні вечори, обговорюючи з дітьми різні цікаві теми. Але не всі батьки добре володіють англійською і мають достатньо вільного часу.
Аби дитина хоч трохи спілкувалася щодня, можна підібрати новітні додатки на основі ШІ, які частково замінять реального співрозмовника. Є чимало гуртків та курсів, де учні можуть спілкуватися не лише між собою, а й з іноземними ровесниками та викладачами – носіями мови.
