15 червня православний світ вшановує пам’ять святого Никифора. Він жив у 8-9 столітті та народився в родині християн на території Константинополя. Батько з матір’ю дали йому гарну освіту та приручили любов до читання й вивчення Святого Письма.

Коли Никифор виріс, то став радником імператора, але згодом це почало його обтяжувати й чоловік покинув місто. Він оселився неподалік від Босфору та вів усамітнене життя, постився й багато молився. Там він заснував монастир та збудував церкву.

Пізніше Никифор прийняв постриг та став патріархом на місце Тарасія. Однак, в період правління Лева Вірменина, його вислали в монастир де він й помер через 30 років поневірянь. Мощі святого перевезли в монастир через 19 років після його смерті.

Традиції 

На Никифора заведено заготовляти молоду дубову кору, яку потім використовують для дублення шкіри. Також її застосовують в медицині для приготування відварів, настоїв та інших засобів для лікування захворювань шкіри.

15 червня починаються зелені святки. Молодь після роботи збирається, співає пісні, водить хороводи та грає в різноманітні ігри.

В цей день віряни ходять в гості, де дорослих пригощають червоним вином, а дітей цукерками й печивом.

Господині на свято залучають в оселю добробут та достаток. Для цього вони зранку випікають різноманітні пироги та пригощають ними близьких й знайомих.

Також, 15 червня бажано вирушати в подорожі, мандрівки та на відпочинок.

Молоді дівчата на Никифора займаються виплітанням вінків з берізки та інших польових квітів. Вони слугують захисним оберегом від заздрісників та нечисті.

Народні прикмети

Вночі чутно співи солов’я — до теплої погоди на наступний день.

Горобці на подвір’ї б’ються, чекайте погожої погоди в наступний тиждень.